Шановні друзі!

Бажаю вас повідомити, що Посол УКРАЇНІ У Республіці Словенія,  МИКОЛА КИРИЧЕНКО:

У СЕРЕДУ, 11 СІЧНЯ НА НА СПЕЦІАЛЬНІЙ ЦЕРЕМОНІЇ, ПАНУ АНДРІЮ ГЕВЦІ, СЕКРЕТАРЮ ТОВАРИСТВА УКРАЇНЦІВ В  Р. СЛОВЕНІЯ - КАРПАТИ, ВІД ІМЕНІ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА, ВРУЧИВ  ОРДЕН ЗА ЗАСЛУГИ - ІІІ СТУПЕНЯ.

Щодо цього заходу хотів би підкреслити наступне:

Орден за заслуги для мене надзвичайно велика підтримка. Відчуваю велику гордість що Україна на нас не забуває. Це для мене  велика пошана і щастя. Дякую України та всім, котрі мене в мої праці підтримали.

На славу нашої преславної України!

Андрій, Катерина, Миколай, Славко  та син, невістка ...   друзя  ...
Володимир, Наталка, Катерина,  ОРДЕН ЗА ЗАСЛУГИ - ІІІ СТУПЕНЯ Наталка та мій брат Павло
Дочка Іванка та син Іван Миколай,  Андрій Гевка  Донька та невістки
Посол МИКОЛА КИРИЧЕНКО Наталка, Володимир, Андрій, Катерина, Іван С, Миколай, Наталка, Володимир ...
Іванка і тато Андрій Іван Собко,  Секретар та голова Є. Петришин
Керівництво КАРПАТ Катерина і Славко Фігурик Іван Собко, Катерина

 

 

Орденом «За заслуги» можуть бути нагороджені іноземні громадяни та особи без громадянства: орденом «За заслуги» I ступеня — глави суверенних держав, керівники урядів та парламентів, міністри суверенних держав; орденом «За заслуги» II ступеня — заступники керівників урядів і парламентів, міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади, посли іноземних держав в Україні; орденом «За заслуги» III ступеня — працівники посольств іноземних держав в Україні, відомі державні, політичні, громадські діячі, митці, науковці, бізнесмени та інші особи.

Нагороджений орденом «За заслуги» будь-якого ступеня іменується кавалером ордена «За заслуги»

 

 

  ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНИ В РЕСПУБЛІЦІ СЛОВЕНІЯ

VELEPOSLANIŠTVO UKRAJINE

V REPUBLIKI SLOVENIJI

 

EMBASSY OF UKRAINE

IN THE REPUBLIC OF SLOVENIA

 

 

 

Посол України в Республіці Словенія п.  Микола Кириченко

має честь запросити Вас

на урочисту церемонію вручення 

секретареві товариства українців Словенії «Карпати»

п.Андрію Гевці

державної нагороди України –

ордена «За заслуги» ІІІ-го ступеня

яка відбудеться у середу , 11 січня 2012 року з 12.00 до 13.00

у приміщенні Посольства

за адресою: вул.Теслова 23, 1000 Любляна

 

Прохання підтвердити участь

до 10.01.2012 за тел.01/421-06-04 або на ел.пошту: emb_si@mfa.gov.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

ТУР АНСАМБЛЮ «ДЗВІНГА» ПО  СЛОВЕНІЇ – ВІД 10 ДО 17 ЛИСТОПАДА 2011

 Шановні друзі!

 

З великим задоволенням Бажаю представити вам тур Львівського  ансамблю Капела бандуристок ДЗВІНГА у словенському на європейському шляху св. Мартіна. Про те було у  нас багато красивих вражень яких не будемо ніколи забуватиме. У презентації Капела бандуристок ДЗВІНГА в Словенії було записано наступним чином:


"Вокальний та інструментальний музичні ансамбль Дзвінга був створений  у грудні 2000 року. Це ансамбль бандуристок - символ справжньої народної музики на України, як у нас у Словенії диатоническая гармошка та цитри. Дзвінга відтворює різноманітних хорових музичних стилів та інструментальні композиції, починаючи від класичної, народної музики та релігійної музики, вітчизняних і зарубіжних композиторів. У репертуарі «Дзвінги» українська та світова класика, народні пісні, духовна та сучасна музика в оригінальній обробці художніх керівників: хормейстра та диригента Марії Соломко і концертмейстра Наталії Мишловської. Особливо полюбляють капелянки серпень: адже це гастрольні поїздки до Бельгії. Створені у Бельгії бельгійсько-українські товариства, спільно з капелою опікуються сиротинцями та інтернатами м. Львова й області. Благородна місія покладена на «Дзвінгу» - популяризація української культури та збір коштів на підтримку дітей-сиріт."

 

У цьому контексті я хотів би особливо подякувати керівництву ансамблю за їх високий професіоналізм в виконанню своєї програми. За вісім днів перебування в нашій прекрасній Словенії відбулося 13 дуже гучних концертів. Кожен день їхнього перебування було все дуже ретельно розроблено і плановано до досконалості. Дівчата вперше мали виступати, а потім почали милуватися красотами Словенії. Це тому, що ми організатори хотіли щоб наші гості в будь-якому випадку почували себе гарно і щоб виконати їх побажання. Ми таксами старалися щоб було поєднання роботи та споживання. Хай би все виявилося ідеальним рішенням, так що кожна з них віднесла із собою багато гарних спогадів.


Все почалося завдяки відмінній співпраці Товариства українців в Словенії - Карпати  та підтримкою Посольства України в Республіці Словенії та Посольства Словенії в Україні. Швидка видання безкоштовних віз для всіх нас великий подарунок. При цьому ми повинні не забувати великої матеріальної допомоги Громадського фонду Р. Словенія з культуру.

 

Коротше кажучи – дуже важливо все добре спланувати та приготуватись заздалегідь, щоб оживити і інформувати всіх тих, з якими ми працюємо, хто що візьме і яка буде готовість внести свій вклад. З цього приводу я наведу ще кілька імен людей, які зробили великий внесок щоб було все реалізовано: в першу чергу безумовно є лідер групи – пані Мар'яна ХІТА, яка зі мною весь час дуже конструктивно співпрацювала, з якою я листувався протягом декількох місяців. Ми дуже старалися щоб все договорити і тому подібне.

 

Пані Мар'яна ХІТА з  більшою ретельністю і терпінням домовлялася зі мною і попросила за пояснення, що все відбудеться у Словенії. Із нею ми погодилися на кожній деталь, та дбали щоб все передбачили та щоб всі були щасливі. Хочу ще особливо похвалити пані Мар’яну за це що мене втішила як я був злий через затримку ансамблю  в м. Штанєл. Ніколи не забуду її слова як сказала мені - хай успокоюся, що вона та її дівчата бдуть на той день грати і співати як саме найкраще...

 

Дійсно, так вийшло - Концерт в м. Штурє для мене був найкращий концерт у моєму житті. З піснями про Україну та пісні про Пшенично перевесло я слухав із сльозами на очах ... Мар'яна - Дякую ВАМ, дякую вашим дівчатам та провідником Марії Соломко, Наталі Мишловські,  та цілому ансамблю. Спасибі також за словенську пісню, що ви швидко навчилися і співали для мене після концерту на банкеті. Хай вам Господь все поверне ...


Тут я хочу подякувати г-на Войку і пані Власта Маркочіч в м. Штанєл та їхнім дочкам. Сім'я вклала чимало зусиль, щоб пригостити  нас і прилагодити  приміщення де розташовані бюсти Т. Шевченка і Абрама. Вони запропонували нам все, що було найкращого: найкраще вино в Словенії - Теран і кращі шинки або м'ясних продуктів, які виникають лише в словенському карсту. Треба мати на увазі що така шинка коптиться один рік на повітрю із солю що дує з мора.


Спасибі всім священикам яки допомагали нам і підтримували нас. Я не знаю їх імен бо ми були пов’язані із багатими священиками в Словенії, але можу виділити подяку o. Міхайлу Гардію і o. Мілану Стіпічу. Обидва священика греко-католіцкої церкви котрі в співпраці з підготували прекрасну літургію із екуменічним хором в семінарії в Любляні.


Хочу ще піддавати деякі імена українців в Словенії які дали свій внесок і допомогли щоб нашім дівчатам було гарно: Іван Сопко, Божо Салай, Катерина Салай, Євген Петришин, Міхайло Годін,  Нікола Сегеді та Славко Фігурик. Всі призначені буле вкладники, про те щоб все почалося і так само закінчилося, як ми собі бажали.

 

Тепер ще кілька слів про інструмент, який називається - Бандура.


Бандура - Український національний інструмент, який зберігся з часів Київської Русі. Сучасний вигляд з-XIX ст. Бандура (або в старих часах  - кобза) була майже завжди пов'язана з козаками, думами або баладами. Вона складається з декількох видів дерев: клена, бука, грушки. Прилад якимось чином схожий арфи, а також аналогічним чином це звучить. Українські кобзарі мали колись  величезний вплив на українське суспільство, тому що вони співали про реальної ситуації та події. З X. століття бандуристи  зберегти красу української мови яка передавалися з покоління в покоління. За часів Радянського Союзу були бандуристи переслідувані, пісні в супроводі Бандури було заборонено.


Тепер давайте ще подивимося через картинки і слова будемо пройти через всю сцену. Більшість фотографій, допоміг пан Юрій Атаманюк, журналіст зі Львова. Про все, що було з його боку буде написано окремі стаття. Ми дізнаємося, як ми переживали очима журналіста з України.

Prihod v Slovenijo in prvo fotografiranje  Panoramski ogled okolice  ......
Številna publika v Sloveniji  Eden izmed 13 nastopov  ......
 Dirigentka - Marija Solomko  in veliko rož ..  Ob vsakem nastopu - skupinsko fotografiranje
 ... Še enkrat - panorama okolice  in ena izmed cerkva v Sloveniji
 ovce in kozlički  in lončeni izdelki  porcelan ..
župnišče ...  tuji diplomati ...  Veleposlanik Ukrajine s soprogo
Veleposlanik Ukrajine  s  Dzvinho  Nekdo je že v mislih v Benetkah  Martinovanje v Ormožu
Samostan  ... ...
     
     
Benetke  ........  ......
 IN še Benetke ....  ......  ......
 .....  .........  .......
 Začarana ...  in presenečena  Benetke so Benetke ...
in - čas gre in gre ....  ....  ....
     
     
Ponovno v Sloveniji  Panorama v Vipavski dolini  Tipična vas ..
obzidja  Morje  JURIJ ATAMANJUK
kraška hiša v Štanjelu  ....  ...
fotografiranje v Štanjelu  ...  ........
Ivan, Valerija, Božo, Andrij, Dragica  ..  ...
O b našemu velikanu T. ŠEVČENKU  FERARIJEV VRT IN MOST LJUBEZNI  ........
 .......  .......  .......
     
     
     
     
     

 

 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ 100 НАЙКРАЩИХ УКРАЇНСЬКИХ ПІСЕНЬ                                              Головна сторінка  

Шановні українці і всі наші друзі, які допомагаєте нам зберегти нашу традицію, яку ми успадкували від нашої славної Україні. Маємо велику честь повідомити  Вас про презентацію книги 100 НАЙКРАЩИХ УКРАЇНСЬКИХ ПІСЕНЬ, яка відбулася в м. Любляна, в п'ятницю, 28 Січня о 19-го годині, Krekov trg 1 – GALERIJA DRUŽINA.

Шановні пані та панове, колеги, друзі!

Сьогодні маємо приємну нагоду взяти участь у презентації збірника «100 найкращих українських пісень» українською та словенською мовою, упорядником і перекладачем якого є всім нам відомий пан Андрій Хевка – секретар товариства «Карпати».

Дякуючи люб’язності галереї «Дружина», маємо чудову можливість ознайомитися зі збіркою, до якої увійшли пісні як народні, так і авторські, що народилися у різних куточках  благодатної України протягом довшого часу.

Бачу певну закономірність в тому, що презентація збірника, який охопив всю територію України, а не лише якусь її частину (так зазначається у післямові), відбувається в дні, коли в Україні святкується річниця Акту злуки: 22 січня 1919 року в Києві на Софійському майдані було проголошено об’єднання Західної і Східної України в єдину соборну Державу.

Хотів би подякувати пану Андрію за цю його, - я б сказав, - подвижницьку справу, справу, мета якої – популяризація української культури, української пісні в близькому Україні слов’янському середовищі. Сподіваюсь, що виконана ним робота послужить доброму ділу – презентації іміджу України – європейської країни з давньою і багатою культурою, країни, що бачить своє майбутнє у великій сім’ї європейських народів, яку Тарас Шевченко назвав «сім’єю вольною, новою».

 Дякую за увагу.

(Промова Вадима В. Примаченка Надзвичайниого і Повноважного Посла України в Республіці Словенія)


ПРО АВТОРА 100  НАЙКРАЩИХ УКРАЇНСЬКИХ ПІСЕНЬ

Aндрій ГЕВКА народився 1958 року в Боснії-Герцеґовині. Вже в дитинстві шанував написане слово і був пристрасний слухач різних історій людей похилого віку. Відтоді і дотепер не байдужий до iсторiї рідного краю, свого коріння, до України та українців. Закінчив Педагогічну академію і філософський факультет в м. Любляна (Словенія). Професор сербської, хорватської і словенської мов. Цікавиться  «малюванням» людського життя. Його праці публікуються у різних літературних журналах. Автор кількох книжок поезії і прози.

будь ласка подивитися декілька фотографії:

Виставка книжок А. Гевка др. Осольник, др. Пащенко, А. Гевка, Р. Младеновіч, Н. фіалка та Івана Гевка др. Осольник, др. Пащенко, А. Гевка, Р. Младеновіч,
Poziranje pred nastopom Vlasta, Vasilj, Anka Koprenovič, Mihajlo P. Фольклорний ансабель - Емона
KPD Karpati - Lipovljani - Hrvaška о. Гарді, С. Фігурик, Е. Петришин, І. Семенюк  КПУУ ім. Т. Шевченка - Баня Лука
Елізабета Томе, художній хореограф -  Емона Октет ім. Т. Шевченко - Баня Лука КПД - Карпати - Ліповляни - Хорватія
Октет ім. Т. Шевченко - Баня Лука Публіка КПД - Карпати - Ліповляни - Хорватія
КПД - Карпати - Ліповляни - Хорватія о. Гарді, Посол України ... Тріо - КПД - Карпати - Ліповляни - Хорватія
КПД - Карпати - Ліповляни - Хорватія Говір Посла України в Словенії Президента Товариства українців - Словенія
КПД - Карпати - Ліповляни - Хорватія КПД - Карпати - Ліповляни - Хорватія Андрій, Радо Младеновіч, Н. Фіалка
Пісні українскую мовою: Н. Фіалка Дует: Андрій і Ольга з Посольства України  Привіт всім присутнім, та організатором 
др. Осольник Андрій Гевка та 100 найкращих укр. пісень

 ........

КПУУ ім. Т. Шевченка - Баня Лука Хор . КПД - Карпати - Ліповляни - Хорватія КПУУ ім. Т. Шевченка - Баня Лука
Фольклорний оркестр - Емона та обробка "Два кольори" Д. Павличка Розмова в приміщенню Товариства  Продовжуємо із програмом 
Петро Гуцмань та М. Яцешин - організація др. Пащенко з автором перекладу 100 найкращих укр. пісень Та ще потанцюємо ...
Василь, Андрій, Мілка, Драгіца після промоції Міліца, Іван Собко, та С. Гуцмань Андрій і Іван: На Славу України !!!

Пісні з "Землі солов'їв" - України

Коментар словенського журналіста Йожефа Павліча

Професор Андрій Гевка, письменник і поет з українським корінням, закінчив дуже складне завдання: з великої кількості пісень української нації він вибрав і переклав (переспівав)  на словенську тільки 100 пісень, які входять до числа найкрасивіших українських пісень, а також додав нотний запис, що б ми словенці ці пісні могли співати.

 Він вирішив видати ті пісні, які входять до числа українців у країні і за кордоном та котрі найбільш популярним. Пісні розділені на вісім розділів, починаючи з авторських  пісень та народних романсів і закінчуючи  дитячими і колисковими. До збірки також увійшли пісні за такими розділами: історичні, козацькі та патріотичні, романтичні, жартівливі, про жіночу долю та обрядові. При цьому йому допомагав журналіст Юрій Атаманюк зі Львова, великий знавець в Україні пісень, про які російський літературний критик Микола Добролюбов на початку 19 століття писав: «В українських піснях вилилася вся минула доля, весь справжній характер України. Пісня і дума становлять там народну святиню, краще добро українського життя, в них горить любов до Батьківщини, виблискує слава минулих подвигів…».

Найбільший український поет Тарас Шевченко (1814-1861), який для своєї поезії черпав натхнення у народній творчості – у своїх піснях і збірках - заявляв, що українська пісня – це Слава Україні.

 Ця пісня українцям давала силу в боротьбі за національну незалежність держави, підносила дух в російських сибірських таборах. Юрій Шевельов  з Дніпропетровська  перебуваючи на засланні, зібрав 500 пісень від політв’язнів і видав їх книжкою «Ув’язнені пісні». Ці пісні об'єднували українців в хороші і погані часи. Саме тими моральними і духовними цінностями, що містяться в них, "живе" понад 20 мільйонів українців за межами України.

По-перше українці, пишаються своїм національним гімном (офіційно з 1992) «Ще не вмерла Україна» та красивою піснею про кохання «Ой, чий то кінь стоїть», «Піснею про рушник», який мати вишила сину і дала йому в дорогу, далі «Патріотичними піснями», у яких співається про вершників і козаків (слово козак означає свободу), про січових стрільців - елітне військо, яке воювало на стороні Австро-Угорщині. Далі - Думи, які співалися під акомпанементом української кобзи - народного інструменту (бандура), і навіть надихнули  нашого поета Отона Жупанчіча, а також жартівливі та естрадні  пісні сучасних авторів, одна з яких у виконання співачки Руслани здобула перемогу на пісенному конкурсі Євробачення 2004 року.

В зібраних та перекладених віршах було в повноті виражено культурне та художнє розмаїття України, одне з найбагатших у світі, та показано пов’язаність України з природою (багато пісень є про рослин і дерева, особливо про калину, птахів, річки). Ідеалом українського народу завжди була справедливість і перемога правди над кривдою.

Українська музика  мала великий вплив на багатьох світових композиторів, наприклад на Моцарта, Бетховена, а також і на композиторів українського походження:  Петра  Чайковського, Ігоря Стравінського та Сергія Прокоф'єва. Великий чеський лінгвіст Ян Бла́гослав вважав українську мову найкрасивішою серед слов'янських мов, такої ж думки були німецькі лінгвісти та перекладачі української мови.

 Милозвучність української мови відчували всі ми, котрі взяли участь у презентації збірки 100 найкращих українських пісень у п'ятницю 28 січня у вечірній час під час зустрічі з українцями в приміщенні товариства «Družinа» в м. Любляна. А тепер їх зможуть також словенці співати, бо всі вірші збірки, написані як словенською, так українською мовами.

 На презентації збірки перекладача Андрія Гевки були присутні: Посол України в Словенії Вадим Примаченко, голова Товариства українців в Словенії Євген Петришин (це товариство також видало книгу), професор Філософського факультету в м. Любляна Володимир Осольник та  проф. Д-р. Євген Пащенко із Загреба.

 Пісні українською та словенською мовою читали  Радо Младеновіч і Наталія Фіалка. Все це була  надзвичайно багата та  видатна культурно - мистецька подія. На вечорі танцювали, співали і грали на музичних інструментах: «Емона» - фольклорний гурт з Любляни, «Тарас Шевченко» - фольклорний гурт з Баня-Луки та фольклорна група «Карпати» з Липовлянів (Хорватія). Програму вела Івана Гевка.

 У цій культурно-мистецькій події взяло участь дуже багато людей. Вона закінчилася бажанням продовжувати подібні заходи. Особливо сподіваємось на нові переклади українського літературного та національного творчого багатства словенською мовою.

 
Словенській журналіст -  Йоже Павліч

 Питання  д-р. Володимира Oсольніка:

 
1. ЗВІДКИ У ВАС БАЖАННЯ ЗРОБИТИ ПЕРЕКЛАД 100 НАЙКРАЩИХ УКРАЇНСЬКИХ ПІСЕНЬ?

Українська пісня - це частина мене і мого життя та життя моїх предків. Якщо 100 років тому мої предки переситилися до колишньої Югославії, привезли з собою багаті народні традиції та гарні пісні які вони співали в різних випадках. Наші сусіди (серби) їх слухали з подивом і не могли повірити, що в кожному селі або пагорбах було чути звуки української пісні. Вони розглядали як що там відбувається і роздумували про те, хто може співати коли немає весілля або свята.

Незважаючи на серйозні часи, пісня  у нас була збережена, і не було українців, які не змогли запам'ятати принаймні 20 пісень, декотрі близько 100 або більше, наприклад, як моя мати Марія. Сьогодні має 83 років  і вона ще співає і як раніше та необхідна в будь-якому суспільстві. Якщо її нема та кожні навколо чудяться  та питають де вона і хто допоможе їм співати. Таким чином, ми кілька років тому з моїм братом Петром написали збірку старих пісень (з перекладом на сербську), які пам'ятає наша мама.

Коли я побачив який був ентузіазм народу, я вирішив зробити щось подібне в Словенії. За допомогою друзів, зокрема, Юрія Атаманюка зі Львова, ми зробили вибір прекрасної колекції українських пісень, які охоплюють всю територію України. Під час навчання та перекладом цих віршів народилася ідея, що треба ще додати ноти. Так воно й почалося ....

2. ЯК ДОВГО ТРИВАЛО ВИБІР І ПЕРЕКЛАД НАЙКРАЩИХ УКРАЇНСЬКИХ ПІСЕНЬ?

Вибір і переклад найкрасивіших українських пісень тривало кілька років. Деякі з них я переклав п'ять років тому, все інше в 2009/10. При цьому я повинен був дивитися всі закони літературних теорій, таких як: структура, зовнішні та внутрішні рими, стильний малюнок, підрахунок складів, тощо.

Зрештою, навіть музичні тексти вимагають стовідсоткову точність - як в математиці. Ніколи не може бути один склад забагато або замало. Все у всіх деталях повинно збігатися. Що стосується самого перекладу, або перекладу слів з однієї мови на іншу необхідно було проявляти велику обережність у точності перекладу

3. ЯК ДРУКУВАЛАСЯ КНИГА?

До друку книги вдалося з великої підтримки та фінансової допомоги фондом  Р. Словенія для проведення культурних заходів, яким від усього серця дякую. Їхня допомога була настільки цінним, що я навіть не дивився на інші витрати або жертви. Важливі є усвідомлення того, що фонд Р. Словенія виконав свої зобов'язання. Все інше не так важливо. Остаточний розрахунок та інші витрати, будемо обговорюватися пізніше ...

4. ЩО ТАКЕ, НА ДУМКУ АВТОРА, ЩО В УКРАЇНСЬКИХ ПІСНЯХ ЗВУЧИТЬ НАЙБІЛЬШ МЕЛОДІЙНО?

Найбільш мелодійне для мене в українських піснях є двоголосне  співання та реалізації мелодії під акомпанемент різних інструментів. Щось дивно як кожен учасник намагається внести свій внесок у піснях. Для кожного співака будь-які пісні є високий ентузіазм і концентрація.

Навіть у страшних сибірських  багаторічних таборах, як українські політв’язні співали «Заповіт», а з вишки почали по них стріляти охоронці. З їх нездатністю вони не стріляли в людей, а в українську пісню...

Зокрема, мені подобається здійснення  пісні без супроводу інструментів (а - капела). Цей спосіб співу українського простору розроблений і відполірований до досконалості, як у хоровому співі, так і індивідуально.

 

5. КОТРА, ДЛЯ ВАС  НАЙКРАЩА УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ ПРО КОХАННЯ?
Дуже важко відповісти на питання, яка з найкрасивіших пісень  найгарніша. Може бути пісня «Ой, чий то кінь стоїть». Кілька років тому, знятий фільм в Польщі відомого лауреата Нобелівської премії Генріха Сенкевича за мотивами трилогії З вогнем і мечем. Хоча вони були в той час, українці і поляки смертельними ворогами протягом усього фільму обертається пісня,
«Ой, чий то кінь стоїть».  Це означає, що любов сильніша від ненависті.

ДУМКИ ПРО ПІСНІ:

Можна сказати, що пісня в цьому краї відображає велику любов людини до батьків і Вітчизни. В усьому світі українську культуру вважають  однією з найбагатших.

Відомий композитор Володимир Івасюк в 1956 році в бібліотеці свого батька знайшов історію про магію червоної квітки, яка закріпилася в народній пам'яті як символ вічного і чистого кохання. Звідси з’явилася чудова пісня “ЧЕРВОНА РУТА”:

Ця квітка пов'язана з українським національним святом Святого Іоанна. Українська легенда свідчить, що в Карпатах є жовта квітка, яка стає червоною опівночі. Дівчині, яка знайде і зірве цю квитку, пощастить у коханні

 

ЧЕРВОНА РУТА

Слова і музика Володимира Івасюка

 

 Ти признайся мені,

Звідки в тебе ті чари?

Я без тебе всі дні

У полоні-печалі.

Може, десь у лісах

Ти чар-зілля шукала,

Сонце-руту знайшла

І мене зчарувала?

 

Приспів:

 

Червону руту

Не шукай вечорами, –

Ти у мене єдина,

Тільки ти, повір.

Бо твоя врода –

То є чистая вода,

То є бистрая вода

З синіх гір.

 

Бачу я тебе в снах,

У дібровах зелених

По забутих стежках

Ти приходиш до мене.

І не треба нести

Мені квітку надії,

Бо давно уже ти

Увійшла в мої мрії. 

Приспів:

Пісня Андрія Малишка про рушник “РІДНА МАТИ МОЯ” стала в народі дуже популярною. Вона є вічним образом матері. Кожному українцеві близькі до душі вишиті рушники, скатертини, сорочки, сукні, які оспівані у цій пісні.  

 В цій пісні поет згадує свою матір, яка на прощання дала йому вишитий рушник. В українців це вважається великим оберегом, котрий берегтиме сина протягом усього життя. Рушник став невід'ємним для кожного сина, якого чекають різні життєві випробування. Щоразу, коли погляне на рушник, буде згадувати велику любов своєї матері.

 РІДНА МАТИ МОЯ (ПІСНЯ ПРО РУШНИК)

 

 Слова Андрія Малишка, музика Платона Майбороди

 

 Рідна мати моя, ти ночей не доспала

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя на долю дала.

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

 

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

 

 Я візьму той рушник, простелю наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -

І дитинство й розлука і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -

І дитинство й розлука й твоя материнська любов.

1960 р.

УКРАЇНСЬКИЙ ГІМН. Слова до українського національного гімну “Ще не вмерла Україна” в 1862 році написав український поет Павло Чубинський. Музику написав Михайло Вербицький в 1863 році. А стали його використовувати як гімн в 1917 році, але не надовго, тому що не відповідали критеріям радянських комуністів. А 21 січня 1992 р. Верховна Рада України затвердила його  національним Гімном.

 

 ГІМН УКРАЇНИ

 

Слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького

Ще не вмерла України

Ще не вмерла України ні слава, ні воля,

Ще нам браття – українці, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,

Запануємо ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу, тіло ми положим за нашу свободу      }

І покажем, що ми, браття, козацького роду.  }  двічі

 

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,

В ріднім краї панувати не дамо нікому.

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє.

Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Приспів.

А завзяття, праця щира ще свого докаже,

Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

За Карпати відіб’ється, згомонить степами,

України слава стане поміж народами.

Приспів.

 Стрілецькі пісні. Особливу роль в історії української пісенної творчості посідають Стрілецькі пісні, які пов'язані з українською (елітною) національною армією, яка воювала на боці Австро - Угорщини. Армія була сформована з добровольців. Січові Стрільці мали важливу роль у стимулюванні українського патріотизму. Тоді й було написано багато гарних пісень на цю тематику: “ТАМ ПІД  ЛЬВІВСЬКИМ ЗАМКОМ”, “Ой у лузі червона калина” (їх гімн) та інші.

 

ТАМ ПІД  ЛЬВІВСЬКИМ ЗАМКОМ

Стрілецька пісня

Там, під Львівським замком, старий дуб стоїть.

А під тим дубочком січовик лежить.

 

Там, під Львівським замком, старий дуб стоїть

A під тим дубочком січовик лежить.

 

Він лежить не дише, він неначе спить.

Золоті кучері вітер шелестить.

 

А над ним старенька матінка стоїть.

І до нього стиха слова говорить:

 

 "Сину ж ти, мій сину, дитино моя. 

 Були б тя не вбили, якби не війна.

 

Було вас у батька  п'ятеро синів.

 Ти був наймолодший, сину мій Андрій.

 

 Як ти був маленьким, батько воював.

Він за Україну голову поклав".

 

 А позаду неньки отаман стоїть.

І до неї стиха слова говорить:

 

 "Hе плач, стара мати син героєм став,

Він за Україну голову поклав".

 

 Висока могила, хрест березовий.

А на тому хресті тризуб золотий.

 

КОЛОМИЙКИ -це ліричні вірші, написані у стилі танцю в 2/4 ритму. Коломийки як танці можна порівнювати з іншими слов'янськими країнами: польський   краков’як, словацька  коломайка, сербське  коло, македонське оро, словенською - полька. Все це нерозривно пов'язано між собою або написано в танцювальному русі. Більшість коломийок поширені в Західній Україні (Галичина).

 

ПОВІЯВ ВІТЕР СТЕПОВИЙ

 

Повіяв вітер степовий,

Трава ся похилила.

Впав в бою січовий стрілець,

Дівчина затужила.

 

А був то хлопець молодий,

Йому лише кохати,

Він впав, мов той сухий листок,

Повік буде лежати.

 

Летить ворон з чужих сторон

Та й жалібненько кряче:

Вставай, козаче молодий,

Твоя дівчина плаче. 

 

Заплаче мати не одна,

Заплаче Україна,

Бо не одного козака

Земля сира накрила.

 

І ЩЕ ОДНА ...

 

 ОЙ, ЧИЙ ТО КІНЬ СТОЇТЬ

  

Ой, чий то кінь стоїть,
Що сива гривонька.

Сподобалась мені,
Сподобалась мені         2  x
Тая дівчинонька.



 

Не так дівчина,
Як біле личенько.

«Подай же, дівчино,
Подай же, гарная,         2 x
На коня рученьку».

 

Дівчина підійшла,
Рученьку подала...
«Ой краще б я була,
Ой краще б я була         2 x
Кохання не знала».

 

Кохання, кохання
З вечора до рання.

Як сонечко зійде,
Як сонечко зійде,         2 x
Кохання відійде.

 

Головна сторінка  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зустріч з президентом Світового конгресу українців, Евгеном Чолійом з Канади

 

Дорогі друзі, українці колишньої Югославії і всі, хто живе в будь-якій точці світу!                    Головна сторінка  

 

Я хотів би написати кілька слів про нашу велику зустрічі з президентом Світового конгресу українців, Евгеном Чолійом з Канади. Це було в п'ятницю, 19 Листопада. На самому початку я хочу написати, що це для мене і для всіх українців які походять з колишньої Югославії була велика подія. Для мене особисто це був дуже великий і приємний сюрприз. Як український, я відчув велику гордість і ентузіазм. Пан Евген Чолій справив на мене саме те враження, що ми українці не забути, і що ми дуже важливі для наших братів по всьому світу. Хоча нас мало, ми відчували, що нас дуже шанують, одинаки як би нас було набагато більше.

 А тепер про поїздку в Загреб.

Як вже відомо, в суботу 13. Листопада, в м. Нові-Сад відбулася велика церемонія з нагоди 120 років. переселення українців з України у колишню Югославію і 20 річниця заснування Товариства Просвіта в Сербії. У цей день були запрошені українці з усіх республік колишньої Югославії.
Г-н Мирослав Гочак і керівництво Товариства Просвіта запросили на це свято Президента Світового конгресу вищезазначеного пана Е. Чолія. Хоча у нас були великі надії, що це буде досягти мало, ми сумніваємося, що це буде досягнуто.


Але, Президент Чолій прийшов точно на перший день свята,  13. Листопада в Сербію, точніше  в м. Новий Сад, а потім, після всіх обов'язків  відправився до офіційних зустрічах і в інших частинах колишньої Югославії: в Хорватію та Боснію.
Панове організатори були: Віктор Филима, Андрій Павлишин, Іван Семенюк, Михайло Семенюк, Нікола Застріжний, Борис Гралюк (Хорватія), Степан Гаврилюк та Олександр Чорний (Боснія). Вони чудово виконали свою організаційну місію. Всі ті, організували зустрічі з високопоставленими посадовими особами уряду або президента, парламенту (прем'єр-міністр) і послів України. Пан Чолій їхав на всі важливі місця, включено зустрічей на найвищому державному рівні. Як ми чули, г-н Чолій прибув ще до нашого єпископу Греко – католицької церкви р-н Ніколая Кекіча.

Вітаємо пане Чолій на вашої наполегливості та доброї волі!

Тільки українці в Словенії  не мали можливості запросити р-н Чолія до нашій країні та організувати зустрічі з представниками міста Любляна, з урядами презідента парламенту тощо.  Причина така що для нас було занадто мало часу для організації та спілкуванням у той час із  керівництвом держави. Існує ще проблем  нашого статусу, бо у Республіці Словенія, українці не мають статусу меншості ...

Але незважаючи на всі перераховані проблеми, зустріч з президентом Світового конгресу українців був реалізований за допомогою наших братів українців в Загребі. На запрошення Віктора Филими, Мирослава Гочака і наших українських друзів зустріч відбулася в Загребі в готелю Порін. Таким чином, ми хотіли б глибоко подякувати всіх організаторів що нас приймали  та за всі гарні враження.

На поїздку в Загреб вирушили г-н Андрій Гевка (секретар Товариства українців в Словенії), г-н Славко Фігурик, (Загального збору) і г-н Ніколай Ерделі  (заступник Голови пана Євгена Петрешина, який не зміг приїхати через обов’язки в м. Відень).
 У м. Загреб для нас була велика честь зустрітися з великим і благородним людям, і в даний час розмовляти про всі питання і продемонструвати наші досягнення в Республіці Словенія.

Всі учасники на чолі з паном Чолійм ретельно вислухали нас і пан Чолій обіцяв нам надати моральну та іншу допомогу. Крим цього обіцяв, як буде  перша можливість, відвідати нашу Республіку Словенія та зустрітися з усіма українцями, які там проживають.

Андрій Гевка

І зараз я б бажав показати кілька фотографій, які покажуть деякі спільні моменти нашої зустрічі...

 

Локація зустрічі Готель - Порінь - Славко, Миколай Готель - Порінь -  Миколай, Андрій
Розмова про ситуацію в Р. Словенія   пан Евген Чолій - Презідент Світового конресу українців  пан Мирослав Гочак - м. Нові Сад
пан. Борис Гралбк - м. Загреб пан Андрій Гевка - Любляна пан Євгеній Пащенко - мю Загреб
  панні Ольга Камінська Іванівна . Рієка пан Андрій Павлишин - Загреб пан Славко Фігурик
 Словенія ... I  ще Словенія ...  Андрій і Евген
 .............. Андрій, Евген, Славко, Мирослав Миколай, Андрій, Евген, Славко, Мирослав
Маруся і Віктор  Розмова про українці ц світі Миколай, Маруся, Віктор
Мирослав, Евген, Борис  Гала вечеря в честь зустрічі Гала вечеря в честь зустрічі
 ...............  Заключний говір пана Бориса  ............

 

 

                                                                                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шановні друзі!


На 29 травня 2010, ТОВАРИСТВО КАРПАТИ  для членів та друзів організував
традиційний пікнік, який відбувся в ідилічному селі КІТНІ ВЕРХ біля міста ZAGRADEC в Р. Словенія. Спеціально для учасників ми прилагодили наступне:

1. Молоде порося на рожні,

2. Яловичий гуляш з додатками,

3. Кілька типів алкогольних і безалкогольних напоїв,

4. Багату лотерею (який квитки завжди дістають),

5. Жива музика і відео найкращих пісні України,
6.  ... І ще багато несподіваного ...

Як було з нами цього дня можливо подивитися на фотографіях.

 

Автомат за пиво Аудіо і відео техніка Порося  на рожні ...
горілка, сік та інше ... Треба чистити цебулю ... Збираємося та спілкуємо
Кохання - кохання (від вечері до рання( пан Посол В. Примаченко Чикаємо на пироги ...
Насамперед пироги із сметаною ... Відео працює безперечно  Промова голови КАРПАТ
Промова пана М. Семенюка Господар дачі - Йосиф Білий Голова Петрешін с чеснім консулом
Ф. Цепка та М. Семенюк А. Цепка, І. Сопків, Й. Стецюк Лотерея ...
Максим і Роман Сім'я Попел   Панні Попел ...
що отримали?                ... Залишилося ще декілька квиток
ще раз Максим ... М. Семннюк Консультація ...
Українській "Лев Толстой"  і С. Фігурик І ще раз кохання на стара літа ... Мамка щось забула ...
Пан Антон мусить ще щось випити ... Пан Й. Стецюк прочитати .... пан В. Сопко ...
І далі ... шукаємо щастя ...   Ми шукали гриби ...
пан Лев Попел ... В. Сопко із кухарками ... пан Василь  Веселечко ...
Петро Гуцмань ... Чий то кінь стоїть? Петрешин, Бегіч, Хевка, Злобец ...
Ще раз з панні Н. Фіалкою ...  Й. Стецюк ... Дегустація грилю ...
Дівчата продали всі квітки ... Ф. Цепка та М. Семенюк - Сл. Брод І. Сопко
Єсеніце ... Відпочиваю ...  
Петришин, М. Семенюк, І. Семенюк Так - так,  моя доню ... Гриль ...
Вже дуже пізно ... Секретар Хевка ... Ще трохи м'яса залишилося ...

     

 

З а п р о  ш е н н я


29.01.2010 о 18.00 відбудеться презентація книги поетичної збірки священика 

 

о. Михайла Й. Гарді

Назва збірки:

Відтепер у вічність

Запрошуємо вас на презентацію цікавої поезії, написаної греко-католицьким священиком.
 

Вірші написані русинською з перекладом на словенську мову.
 


Рецензентом є

Андрій Гевка.
 

 


Цього дня ви дізнаєтесь, як переплітаються любов, життя і смерть ...

 

 Міцна як смерть любов

(рецензія – Андрій Гевка)


Михайло Йозафат Гарді народився в 1948 році в м. Руський  Kерестур у Воєводині. Він є греко-католицьким священиком, за походженням - русин. На даний час живе і працює в м. Метліка  парафіяльним священиком в греко-католицькій  церкві св. Кирила і Методія.

Його предки походять з Закарпатської області України, які 250 років тому переселилися в район Воєводини (колишня Югославія). Русини традиційно проживали на території Підкарпатської Русі, яка з середньовіччя перебувала під владою угорців і частково поляків.

Після імміграції в 18 - 20 століттях, вони переважно проживають на сході Словаччини, у Сербській Воєводині, Хорватії, а також США та Канаді. Частина мешкає у Закарпатській області України та крайньому південному заході Польщі.

Поезія о. Михайла Й. Гарді написана протягом багатьох років: з дитинства  до нинішнього дня. Він пише вірші й тепер.

Тому ми зі сміливістю можемо сказати, що все життя о. Михайла Гарді нерозривно пов'язане із співом та поезію.

 

 Презентація книги: 

 

Відтепер у вічність

 

П’ятниця, 29.01.2010

o 18.00 годині  

 

Галерея  DRUŽINA

Креков трг  1,

м. Любляна

 Презентація книги Відтепер у вічність,  29.1.2010
                  Галерея  - DRUŽINA, Krekov trg 1, o 18 годині

У цей день ми мали можливість зустрітися з багатьма гарними людьми, які були зацікавлені  роботою і творчістю греко-католицького священика о. Михайла Й. Гардія. Бажаю подякувати всім тим, котрі жертвували свій час і прийшли до тої культурної події. Я не можу перерахувати тут всіх присутніх, тому що би цей список був дуже довгий і не вистачило місця для інших думок, яки планую ще написати.

У будь-якому випадку, я хотів би відзначити присутність членів Посольства України в Республіці Словенія на чолі із пані Фіалка Наталію Миколаївну. Таксами не можу забути проф.. др.. Володимира Осольника котрий працює на Університету у м. Любляна. Пан професор є великим другом українського народу. Серед інших речей він написав прекрасну передмову до словенського перекладу Тараса Шевченка.

Подякувати хочу членам Словенському екуменічному хору, які так само знайшли час прийти на презентацію книги. Сердечно витаю всі панове і бажаю великих успіхів у їхній роботі та творчості. Ці пани мають такі завдання: зокрема та під керівництвом диригента Матей Бургер спеціалізувалися на східній спів літургії. Тридцять членів хору часто беруть участь в святих літургіях о. Михайла Й. Гардія. Присутність цих та їх спивання свято для всіх нас та наших вух і очей. Староцерковнослов’янська мова для їх не являють ніяких трудності ...

Презентація книги була збагачувана  з народними музикантами. Горан і Владо зіграли кілька пісень із незвичайними середньовічними інструментами. Їх мелодії варіювалися в серця всіх слухачів у залі так що ніхто з присутніх не могли залишатися байдужими. Для оздоблення залу ще допомагали Тіне Єнко і Алйоша Кодба. Ці панове завжди добре функціонуючи і дають велику допомогу в різних церковних та інших завданнях. Похвально те, що обидва вони так само навчилися співати Староцерковнослов’янською мовою. Вони можуть майже регулярно надавати допомогу у східній літургії.

Окремо хочу щиро подякувати господарям щотижневих газет DRUŽINA (сім'я),  особливо др.. Янезу Грілу, керівнику програми для видавництва книг та панні Маніці Ференц, керівниці проектів промоції оскільки вони нам дали можливість використовувати приміщення галерея - DRUŽINA і запропонувати теплом християнського дома. У всьому цьому я хотів би підкреслити, приємну атмосферу і гостинність, яку ми відчували у цих кімнатах.

Панні Маніца Ференц є керівником презентацій  проектів. Цього дня вона особливо взяла на себе обов'язок підготувати всіх кімнат та великого залу, що би нам нічого не бракувало. Крім всього її на допомогу був і неповнолітній син.  Я бачив що він дуже швидко вчиться, що треба робити і як треба все прилагодити. Все це я дивився з великою радістю, ще особисто як спостерігає панні Маніца. Все що вона візьме в руки вміло підготовлено і охоплено, всі прилади одяг, стільці, напої та інші реквізити. Все повинно бути на місці. Навіть цінні тканини і рушники з Україні. Все вона знає, де і як треба  розгорнуті. Ще раз - вся честь такої людини, яка Маніца Ференц ....

Ну перед тим, що би не забув написати, з о. Михайло ми вирішили, що у нас буде порада одну годину до акції. Тому, що ми повинні координувати хід подій та домовитися що треба говорити і котрі вірші будемо читали, бо на цей день ми очікували багато людей. Завдяки тому ми були повинні зробити все для ретельного протоколу і надати повну інформацію.

Нарешті, настав час для представлення  книги о. Михайла. Й. Гардія. В залі Галереї – Družina всі мовчали. Народні музиканти заграли вступну пісню. Перше слово мала панні Маніца Ференц, яка вперше представила автора о. Михайло Й. Гардія, потім ще рецензента і редактора проф. Андрія Гевка і проф. Др.. Володимира Oсольника. Потім настав час редактора та рецензента. Моє завдання було виконати всю програму, як співавтор та редактор  розповісти декілька думок і почуттів, пов'язаних з книгою поетики під назвою Відтепер в вічність. Для того я вирішив надіслати вам деякі думки, які тоді сказав всім присутнім: Міцна, як смерть любов (Андрій Гевка - Рецензія на книгу)

Що стосується книги поезії Відтепер до вічності треба зазначити, що це перша книга в Республіці Словенія, яка написана в русинською та словенською мовами. Русинська мова є східно - слов’янська мова котра відрізняється від української та російської. Більшість лінгвістів русинську мову рахують як окремою та самостійною мову. Поезія о. Михайла J. Гардія була створювана  протягом багатьох років, з дитинства до сьогоднішнього. Тим не менш, ми можемо відкрито сказати, що все його життя нерозривно пов'язане зі співом та поезією.

При писанню почуття та моїх відгуків я згадав в собі слова з Євангелія від св. Івана. "Як Я вас полюбив, так і ви любитися межи собою" (Ів 13,34), або слова з віршів Високий пісні: "Сильна, як смерть любов".  Ці слова мене водили по всому написаному супровідному тексту. І, нарешті, я зрозумів, що дійсно багато текстів в цій книзі, пов'язані з таємницями життя, кохання, ненависті і смерті.

Спочатку кілька слів про автора: Михайло Й. Гарді народилася в 1948 році в м. Руський Керестур. Насамперед він був парохом у районі кордону між Хорватією та Сербією. В тому часу він пережив багато спокусу і дожив велику трагедію життя, відразу після розпаду колишньої Югославії - був вигнаний з свого дома та порога. О. Гарді є греко-католицьким священиком, по походженню - Русин. Як греко-католик був сполучною ланкою між Сходом і Заходом. Слід зазначити, що в свинцевих часах соціалізму та окупації сербів було дуже небезпечно для всіх котрі не були такого роду. Крім того, о. Михаяла декотрі люди рахували небезпечним для режиму С. Мілошевича. Через такі причині він ледве залишився живим. Тільки він знає що пережив і як прибув до Республіки Словенія ... О. Михайло Й. Гарді виробляє не лише словенськім, але і впізнаванні іконописи світу. Відправляє церковні літургії в декількох мовах: словенська, староцерковнослов’янська, русинська, українська та хорватська. Слова, які повторюються в книги поезії Відтепер до вічності:


Любов і смерть, самотня, виживання, часу; програні війни; сорочка за дурня; хвороба і біль; хресний шлях, доля, надія, моя Вітчизна, світла й темряви. Спізнали будемо, що є спокуса дуже висока, помилки - незворотні. Хто чи що затьмарює очі на сліпоту ?..., поет питає нас. Справа в тому, що нам завжди хтось краде нашу долю і веде нас в безодню невідомого зла. Навіщо ми таке щос допускаємо, чому не залишати зле на самому початку, якщо в наперед знаємо, що всі військові будуть втратени?

У нашому життю багато  неприродного і надприродного. На жаль є багато людей, яких ми знаємо і рахуємо що наші друзі. Мабуть, вони насправді друзі, але як це буває, коли ми озирнемося вони вдарять по нас нещадно? Ми живемо в епоху відчаю і ненависті, та від відчаю і горя знову з'являється любов. У книзі віршів дуже часті знайдемо спогади про молодь і про долю русинського народу та їх (екзодус) переміщених осіб. Це є особливо болючою, але ще гірше стане як один народ ненавидить сусіда або брата свого.

Поет пише про життя, смерть і вічність - нічого з вище перерахованого не може бути дивним. Всі все вже бачили і пережили, а життя завжди буде вигравати. Незважаючи на всі труднощі і тривоги, які ми щодня переживаємо, нам не треба втрачати надії. Це єдиний шлях, який привів нас куди-небудь ...  Народження і смерть залишаються найбільшими загадками життя. Будь-хто, хто намагався повною мірою смак життя, може відчувати себе величезну об'єднуючу силу любові і смерті. Коли ми отримаємо відповіді на більшість своїх питань будемо отримати відповіді на більшість питань про життя і смерть. Тільки людина, котра повністю реалізує знання про життя, смерть та любов може повністю зрозуміти таємність світу.

Страх від смерті, як правило, перестане і страху тоді немає і все готове ... Хай з цими словами будуть об'єднані всі мої думки. Бажаю, щоб потім розповідали глядачам, гостям і друзям. Потім  ми читали вірші русинською та словенською мовами. Люди дуже ретельно слухали і аплодували ... Після прочитання текстів, ми продовжили з напоями та закусками. Знову ж таки прийшла Маніца Ференц і ще привела свою колегу. Вони почали з наливанням білого і червоного вина, соків і годувати нас коржиками. Ми переїхали в інші кімнати і почали неофіційно розмовляти про життя та поезію.

Час дуже швидко відходив: Відтепер до вічності ...

На кінцю ще декілька фотографій ...

Андрій Гевка

др.. Володимир Осольник, Андрій Гевка, проф. Рецензент і автор др.. Осольник, о. Гарді, Андрій ...
Публика дужу зацікавлена Хліб із Білої Країни Пані Манца ференц
 ....  o. Михайло Й. Гарді Початок презентації
Священик, поет, іконописець ...   Передмова др.. В. Осольника Привіт 1. секретаря Посольства  - Н. Фіалка
Слухаємо цікаву музику ...                      ................... Горан та Владо
 Відтепер до вічності ...   Що ще треба сказати  Редактор та автор книги ...
Горан і Владо чикають .. Др.. Володимир Осольник

 .....

Треба сконцентруватися ...

 ..........

Промова др .. В. Осоьника
панні Наталія ...  Підпис ...  Приятелі ...

І все далі було гарно і приємно ...

 

Шановні приятелі !

Дорогі співвітчизники !

 Від імені  Товариства  КАРПАТИ та від себе особисто щиро вітаю вас з Днем Незалежності України! Бажаю всіх щастя та здоров'я! Також бажаю нашій країні подальшого процвітання і розвитку!

 Наша Україна, наш народ від року 1991 святкує річницю, відколи здійснилася мрія українців - бути господарями на своїй землі. Майже тисячу років, з часів Київської Русі, українці прагнули вільно жити, сповідувати свої традиції та звичаї. Та історичні умови складалися так, що на українській землі панували  народи-сусіди. Та попри все українці боролися за свою свободу та врешті здобули свою державність. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України. Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканною.

 Шановні українці! Дорогі друзі! Бажаю вам здоров'я, щастя, успіхів у всіх ваших справах, і нехай любов до Батьківщини надихає Вас на нові звершення, на нові добрі справи в ім'я нашої України .

                                                                                           З великим святом! Слава Україні!

Андрій Гевка

     

     

     

     

 

Поїздка в Західну Україну, 18.7.09 - 25.7.09

Шановні друзі ,

Ми хотіли б повідомити Вас про те, як нам удалася реалізація довго планованої поїздки на Україну. Враховуючи той факт, що у нас не було показано, яким чином це буде і як все повинно бути, ми просто вирішили, і, нарешті, отримати гарні результати.
У цьому контексті, на самому початку, я хочу подякувати Посольство України в Р. Словенія, зокрема, Надзвичайному і Повноважному Послу України в Республіці Словенія Примаченку Вадиму Вікторовичу та Заступнику керівника Торгівельно-економічної місії Парубочому Валерію Івановичу.  Обидва постійно дбала для всіх нас, що би  ми зробили відмінні контакти з людьми на Вкраїни: Михайло Лисевич Васильович, Атаманьчук Петро Миколаєвич (Тернопіль) і Юра Яхимець  (Львів).

Всім разом багато подяки, ми бажаємо їм удачі в житті і всього самого найкращого. Дуже важко описати наші почуття і досвід. Тим не менше, я спробував описати свої перші враження, яки мають, безумовно, суб'єктивний характер.

Це сталося так:

Перед поїздкою, я написав наступне:

Шановні друзі на Вкраїни,

Приходить час подорожі членів товариства КАРПАТИ до нашої Батьківщини. Ми перший раз вирішили поїхати до наших предків або родичів. Ніхто від нас ще там не був і ми там нікого не знаємо. Але такій факт для нас немає ніяких заперечень. Поїдемо па як нам буде... У нас є до вас бажання, чи маєте яку було пораду або когось в Західній України що би хотів з нами трохи посідати та розмовляти. Ми знаємо що там люди дуже приємні ...

Просимо за відповідь ...

С пошаною- Андрій Гевка

Подорож по Західній Україні,

Поїздка  з м. Любляна: початок подорожі   -  4.oo вранці
Прибуття до Любляні: п’ятниця  2
5.07. вранці 
Вид транспорту: вантажний автомобіль -
7
пасажирів
Водії : Іван Сопко, Андрій Гевка, Петро Гуцмань

Мета подорожі є .

- Побачити батьківщину наших предків, тобто, щоб знайти свої корені далеких родичів,
- Дивіться, як живуть наші далекі родичі, для того, щоб зв'язатися з українцями,
- Місця для відвідування: Ужгород, Івано Франківськ, Бучач, Тернопіль, Львів  ...
- Бути разом з нашими земляками,
-  Дізнатися про туристичні визначні пам'ятки ...
 

1.  день на Вкраїні


Виліт з Любляна в певний час. Андрій
Гевка та моя дружина Драгіця ми встали на третій час бо все повинно бути ретельно підготовлено і мусимо чекати інших пасажирів. Пан. Іван Сопко та пан Франц Міхевць були  на стоянці на вулиці Nanoški з 03. 50. П'ять хвилин потому доїхали пані  Юлина  Лесковець та її чоловік Сречко Антон. На жаль Юлина не могла з нами іти на дорогу про те що захворіла її стара тьотя. Потім ми поїхали ще по пана Петра Гуцьманя 10 км до яго квартири та забрали ще яго.

Все пройшло швидко і без перевантажень. Поїхали ще до м. Марібор та взяли ще останнього пасажира панні  Марію Котнік, і тому ми були повними. Кілометри дуже швидко лкутилися і ми без будь-яких проблем доїхали до Угорщині. Туди ии зробили трохи відпочинку, то було за  їсти та пити, і продовжити шлях у напрямку Ужгорода. Всупереч усім очікуванням, ми були на прикордонному переході Михалоци. Угорці буле дружніми до нас, і ми побачили в перший раз у житті української митниці. Було кілька колонок, і ми ставили в центрі. Після п'ятнадцяти хвилин очікування прийшов до нас член української поліції котрий розмовляв українською мовою. Сказав нам  що необхідно заїхати на спеціальний тип, який призначений для автобусів. Це значило що нам було на початку потрібно знати, а ніхто від нас цього не знав. Та нічого, ми з колонки і повернулися на 50 м назад і чекали огляду транспортних засобів та пасажирів.Ми все зробили так, як уже було сказано, але було декілька натовпив або неясности.


Паспорти і транспортних дозволів були ретельно вивчені, а потім ми отримали спеціальний список, до якого
мусили ми, в індивідуальному порядку записати всю інформацію: хто ми, куди піти, до кого йти і про те, скілбки часу будемо де залишил
ися. Роблячи таким чином, ми мали деякі проблеми, оскільки ми не знаємо, чому всі ми повинні писати. Ми не знали, що це є надзвичайно важливим для українців, і що ми не сміємо бути поверхневими. Але хто бе це знав?Ми зразу написали лише у формі зліва папіру думаючи, що вони пишуть все інше що на правім боці. Ми в цьому помилялися. Требало написати все повне в письмовій формі, а половина буде для нас  а інша половина залишається з ними.  

Все це ми якось вижили та написали, та очікували коли нам повернуть паспорти та папери. В деякий час ми все отримали та думали, що всього вже кінець. Ні, не був кінець. Машину довелося перевести на кілька метрів і задніх парк таким чином, що митник прийшов і оглянула наш багаж. Співробітники митниці розглянули паспорта і сказали, що ми можемо продовжувати йти по шляху. Нарешті ми поїхали далі. Остання перевірка була ще сто метрів наперед, це був квиток, на якому було написано число тих, хто приступає до України.

Всі формальності були за нами, і ми раді рушали проти м. Ужгород, яке далеко від кордону 20 км. Під час подорожі, ми захоплювалися зернових ящиків і золоченими  куполами церков. За нас це особливе відчуття комфорту і ностальгії. В хвилину ми були в центрі Ужгорода. Коли ми бачили на ринок, ми негайно вийшли і змішувалися між безліччю людей. І туди було щось неймовірне: Всі розмовляли тут  точно такою мову яку розмовляють українці – емігранти в колишньої Югославії.

Сучасна назва «Ужгород» говорить сама за себе: місто-град над рікою Уж.

Деякі лінгвісти вважають, що оскільки територія краю знаходилася під болгарським впливом, то назва ріки походить від слів «уголь», як вугілля, та «угол», як кут, а також від слова «узок», як вузький, маючи на увазі вузьку долину річки Уж, а інші дослідники стверджують, що «Уж» походить від турецьких слів «унг», «онг», що перекладається, як «правий».

 2. день на Україні

Рано вранці ми рушали до Івано Франківська, видатного місця, яке було названо на честь українського поета Івана Франка.Шлях нас ішов через гори Карпати біля румунського кордону. Під час подорожі ми бачили багато цікавих людей, пастухів, бачили невеликі хатинки та маленькі купи з  сіном. Зупинилися в готелі Ялина на знаменитий гірськолижному курорти. Обід був дуже смачний та на високому рівню обслуговування. Ми вважаємо, як найкращий ресторан у Відні. Тим не менш, це було не без борщу, українські національні страви. Що стосується цін, однак, був людиною менше 8 євро. На жаль, ми повинні були продовжити свою подорож в Івано Франківск бо дорога була не в кращому стані і не було можливо повернутися назад бо нас чикало ще багато дороги.

3. день на Україні

Івано Франківськ

Місто дійсно заслуговують на статус гарного і мирного міста з дружнім народом і низькими цінами. Ми пережили в готелі Дністер. Господиня Людмила запропонувала нам кімнати за символічну ціну, так що людина прийшла в 6 євро. А  вранці як встали ми отримали дуже гарний сніданок. Тоді ми пішли на ринок і торгівля.

Іва́но-Франкі́вськ (укр. Івано-Франківськ — до 1962 року «Станисла́вів», «Станісла́в») — обласний центр Івано-Франківської області, один з найбільших економічних і культурних центрів України. У Івано-Франківську проживає близько 250 тис. чоловік (~17,2% населення області). З 1662 і до 1939 року носило назву Станиславів (а не Станіслав), з 1939 року радянською окупаційною владою було перейменовано у Станіслав, а 9 листопада 1962 року з нагоди 300-річчя місто було перейменовано у Івано-Франківськ в честь видатного письменника Івана Франка.

Звичайно, ми були дуже зацікавлені в тому, що відбувається на ринку і де знайти вишивані сорочки та рушники.  Якраз багато слухали про великий вибір і низькі ціни.  І як знайшли купили все, що ми було під рукою. У тих випадках, коли я керівником забаглося мені купити булаву. Це для мене дуже гарний знак гетьмана. Такий знак я завжди хотів і думав про нього, та якщо я коли-небудь, в попередній житті був, по крайній мере хіба козацький отаман...

Коли ми закінчили закупівлі, і коли ми тягнули  сумки сповнена різних продуктів, ми до сих пір хотіли  перевірити українські пшениці напій КВАС . Мінімальний проблема: на ринку НАС чекав міні-танк. Всі пили КВАС до волі. Після завершення ритуалу ми рушали проти м. Бучач.

4. день на Україні

Що стосується міста Бучач в кожному з нас тоді приходили  незвичайні емоції. Відомо що найбільше іммігрантів в колишній Югославії, колись мешкало в цьому місті та його околицях. Пан Петро Гуцмань поросив мене що би його фотографував біля  дошці з ім'ям місця Бучач. Потім ми сіли в машину та проїхали через ціле місто і декілька разів зупинилися та  намагалися отримати обід, але мали місце в якому є великі ресторани було все закрито. Тому ми продовжили шлях до м. Тернопіль. Зупинилися в передмісті у мотелю Гранд. Тут ми дозволити собі вареників трьох видів: з сиром, грибами та картоплею. До цього, а ми звичайно їли борщ чи суп із гоибами. Після гарного напою, і їжі, ми вже поїхали до м. Тернопіль. Швідко знайшли місце перебування - в готелі Тернопіль. Відразу після цього була прогулянка по гарному озеру, а потім ще водіння із кораблю. Все це минуло дуже швидко. Цього дня ми мали честь зустрітися з паном Атаманьчуком Петром Миколаєвичем.

Терно́піль

 — місто у західній частині України, політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської області. Розташоване на річці Серет. У Тернополі перетинаються важливі автомобільні та залізничні шляхи. Єдине місто обласного значення Тернопільської області[2].

До 1944 року місто мало назву Тарнополь або Тарнопіль.

Засноване у 1540 році Яном Тарновським. До 1569 року належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства. У 1569—1772 роках у складі Теребовлянського повіту Подільського воєводства; у 17721810, 18151867 — центр Тернопільського округу у складі Королівства Галичини та Лодомерії, 19101915 — Тернопільського краю Російської імперії, з 1867 до 1939 — адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різних держав: Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРС, Другої Речі Посполитої. З 1920 — адміністративний центр воєводства, від 1939 — області. Наприкінці 1918-го до 2 січня 1919 року Тернопіль був столицею ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 року маріонеткового більшовицького державного утворення — Галицької СРР. У період нацистської окупації (1 серпня 1941 — липень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».

Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з її зображенням знаходився у Домініканському костелі — нині церкви Непорочного зачаття Матері Божої[3].

Населення — 217 706 осіб (2008).

5. день на Україні

У цей день, ми отримали екскурсовода відмінну панні Аделю. Рано вранці ми встали а вона вже чекала на нас. Дуже приємно було спізнатися із нею і рушати на дорогу котра  веде по Тернополю  та в околицях. Якщо ми говоримо про навколишній район, це означає принаймні на сто кілометрів. Першим у серії було містечко Почаїв в якому збудований гарний монастир у православної церкви Свято Успенська  Лавра. Важко знайти достатньо слів, щоб описати розкіш, всередині монастиря і віру багатьох людей, які там бувають та приїжджають з всіх кінців світу. Фотографувати  не забороняється  я зробив собі багато  гарних  знімок. Після цього візиту ми собі придбали сувеніри. А потім пішли до обіду. Потім поїхали до  місто, що зветься Кременець. Тут дізналися цікаві факти про монастиря єзуїтів та історію, найближчого замку. Навіть церкву, яка була побудована солдатами, ми дуже уважно вивчали.

На ций день ми  поїхали ще до фортеці Збараж. В цьому замку знаходиться відомий музей. На жаль, фотографування не було  дозволене. Ми побачили величезний, але виняткові малюнки, експонати, скульптури і т.д..

6. день на Україні

Перед від'їздом із Тернополя  ми, за рекомендацією пана Петра Васильовича  зупинилися в музею політичних в'язнів, який знаходиться в колишньому будинку КГБ. Куратор музею, є особа, що він сам був засуджений до 30 років. Деякий час був у в'язниці, а решта під Гулаку  в Сибіру. Після відвідання музею, ми поїхали до Львову. У Львову нас зачекав пан Юра Яхімець. У нас була велика честь зустрітися з молодим  чоловіком, який нещодавно закінчив 2 факультет і зараз працює в м. Львів в відділу з міжнародних відносин. По-перше, ми подивилися чудовий будинок: Львівський оперний театр, який є один з найкрасивіших в Європі. Це, вже добрі сто років збудований і є гордість м. Львів. Панні, котра відповідає за прийняття гостів нам подала дуже гарний  шоу та сказала деякі секрети цього будинку.

 Львів  (1772—1918: Лемберґ) — місто на заході України, умовна столиця Галичини, обласний центр Львівської області, сьоме за населенням місто країни, умовна столиця Західної України. На 2007 рік Львів населяли 735 000 мешканців. Місто часто називають культурною і туристичною столицею України, що отримало 2009 року офіційне підтвердження, коли Львів проголосили «культурною столицею українського туризму» .

Перші письмові згадки належать до 1256 р. Місто засновано королем Данилом Галицьким та названо на честь його сина — Лева. Ансамбль історичного центру Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

У 2008 році британська газета «The Times» у рейтингу міст Європи, які найкраще відвідати у вихідні, третє місце віддала Львову. У 2009 році журнал «Фокус» назвав Львів найкомфортнішим для життя серед українських міст.

Видатні львів'яни

Богдан Хмельницький — студент Львівської колегії Ієзуїтів

Крушельницька Соломія — оперна співачка

Лижичко Руслана — співачка, переможець «Євробачення-2004»

Франко Іван — поет, письменник, громадський діяч, політик, професор

Після відвідування оперного ткатра, г-н Юра нам показал місто  з зазначенням основних визначних пам'яток Львова. Ми бачили, архітектурних досягнень, багато пам'ятники, трамваї, тролейбуси і метро. Нарешті, ми, як і раніше, ставлялися до готелю Явір. У цьому готелі, ми також провели гарний моменти та переночували.  

7. день на Україні

Рано вранці ми поїхали на Львівський ринок. Я повинен визнати, що то ми все бачили і як все пережили. Це місце в основному  розкіш м'яса та м’ясних  продуктів, яйц, сира і всього іншого, що ви можете бажати. Скрізь продається, надаючи продукти на низькі ціни. Разом з тим мені не йде в голову від вартості бекону жиру (українське сало). Це правда, що він зроблений спеціальним чином. Але це для мене бекон - бекон і в ним не є ніяких шматочків м'яса.  Помислимо, що з жиром їсти тільки хліб. Але в Україні це щось цілком нормальне. І не тільки це – проста їжа. Бекон і ковбаса не однака вартість. Ковбаса - середній клас коштує менше ніж 5-6 цм грубе сало.


І оце так ми всі і кожен по-своєму насолоджуватися розкішшю Львівського ринку: купили те, що хотіли, а потім продовжити шлях в напрямку Ужгорода.

 

1.  день на Вкраїні

Іван Сопків начинає шлях в Україну

Перша стоянка перед Угорщиною

 Петро Гуцмань дивиться на природу

Перерва в Угорщини

 Перші шляхи на рідні земле

 Великій набір дешевих товарів

Дегустація українського пива

 Українське пиво дуже смачне

 Погляд з 12. поверху готелю Закарпаття

Університет в Ужгороду

 Грекокатолицкая церква в Ужгороду

 Православна церква в Ужгороду

 

2 день на Вкраїні

 

 Шлях через Карпат - обережно - худоба

 Обід на Карпатах готель Ялинка 

 Чудова природа

 Багато їди за небагато грошей - Карпати

 Відомий український борщ  - Карпати

       .............           Карпати

 

3 день на Вкраїні

 

 Івано Франківськ

 Монастир - Іва́но-Франкі́вськ - Ратуша

 Костел,вул. Сестер Василиянок

 Риби без продавця - Іва́но-Франкі́вськ

 Приятелі в м.  Іва́но-Франкі́вськ

  Вишиванки, одяг -  Іва́но-Франкі́вськ

 

 Петро Гуцмань не знає що ще купити

 Великий вибір різних товарів

Одяг для дівчат - Іва́но-Франкі́вськ

 

  Святі ..

  Писанки

     

  український квас

  ще трохи залишилось за закордоні Українці

 

 

4 день на Вкраїні

 

Оце наші коріння

  Церква у Бучачу

  каплиця

 Оце так само побачили

  та замовили ............

  ............

 Вареники по різному

  Все треба ще заливати ...

 Потім поїхали далі ....

 Римо-католицький костел -Тернопіль

 Церква Різдва Ісуса Христа .  16.st.

 Пам'ятник Т. Шевченко в м. Тернопіль

 Каскади в м. Тернопіль  

 Корабля в м. Тернопіль

  Озеро в м. Тернопіль

Зустріч з паном Михайлом в м. Тернопіль

 Панні Аделя  із м. Тернопіль

  Свято Успенська Печаївска лавра

 Свято Успенська Печаївска лавра - макет

Свято Успенська Печаївска лавра

 Свято Успенська Печаївска лавра

 Покупка

 Панні Аделя викладає історію

  Юшка від грибів

Унікатная церква - м. Кременець

 Манастир м. Кременець

  м. Кременець - руїни фортеці

Погляд на манастир м. Кременець

  Збараж

   Збараж

 

5 день на Вкраїні

 

Приятелі в м Тернопіль

 Пам'ятник Д. Галіцькего

  Випиймо ще одно пиво!

 Музей в'язнів КГБ

 Двері тюрми

  Тортур українців

 Макет гулагу

  Людина - осуджений на 30 років тюрми

 Ще раз погляд на музей

 Оперні театр в м. Львів

 Оперні театр

  Викладання

В центру Львова

Красота природи

  Пам'ятник Т. Шевченку

 

 

 

Тролейбус  в м. Львів

 Панорам  -  м. Львів

  Університет в м. Львів 

 

6 день на Вкраїні

 

 

Базар  в м. Львів

 Багагьство м'яса

  "Українська ікра"

 Вишивані сорочки та рушники

  Чебуреки

  Хліб і до хліба

Через Карпати доУжгороду

   Ще трохи поїсти ...

 
     

 

Подорож в Вуковар 23. травень 2009 - Заключний вечір Днів української культури


І тому так - декілька нас з Товариства Карпати вирішили відвідати братів українців в Вуковаре. Не сміємо забути згадати, що ми відзивалися на заклик пана Василя Вораса, керівника Українського суспільства ім. Івана Франка та Української громади в Республіці Хорватії котрі нам вислали запрошення.
Це цікаво відзначити, що українці, які колись жили в одні країні, що називалася Югославія, в даний час постало чотири країні: Республіка Словенія, Сербія, Боснія і Герцеговини та Хорватія.

А наші предки колись давно (до ста і більше років) переїхали з Західної України, і навіть не мріяли, що буде відбуватися. Все звучить як деяка позначка "Розійшлися як ракові діти ".Оскільки в нас членів Товариства Карпати з Любляна було багато часу, ми вирішили відвідати наші сім'ї, незалежно від того, де були. В початку трохи подумали про те щоби ще подивились як українці у Боснії, але нам якось не вдалося  ... Ми рушили на дорогу з м. Любляна вранці о 4:30 годині і були досить точними: Андрій і Драгіца Гевка, Іван Сопко, Іван та Нели Сікора. Насамперед мусіли домовитися де хто буде сидіти в машині. В том випадку, чи кому-то не сподобається місце. Тим не менш, нас є п'ятеро, і деякому з нас би могло бути тісно. Але ми якимось чином домовились і все було гарно вирішено. Івану Сікори було приєднане центральне місце, так що сидів між двома пані ...

Кілометри швидко переходили. Ми перейшли словенсько - хорватській кордон, і через чотирьох годин ми були на сербсько - хорватському кордону. Це була не проблемі, так що ми швидко прийшли до м. Сремска-Мітровіца, а також була перша нарада в селі Шашінці. У цьому селі колись було багато українців, але вони переселилися на західні країни. Хто б сказав, щоб наш народ так постійно мігрує то, по-перше з України до Боснії, а потім  в Срем і ще потім хто знає куди. Але доля це доля ... Ми добре знаємо, що це не легко, але коли мусиш - мусиш. Чи хочеш, чи не хочеш від біди втікати мусиш. У селі Шашинці дуже тепло прийняв нас пан Петро Шельхиєвіч та його дружина Гена (Сікора). Великий будинок і супутні будівлі, багато всього, на полі і у холодильнику. Багато з них котрі працюють і створюють, але тепер вони самі, і проживають в старі часи...

Два друга з дитинства, Іван Сопко й пан Петро останній раз бачили ся 30 років тому, і зараз розмовляють, як з ними колись було. Деякий час я перебував у селі Шашинці і тоді ми, я і моя дружина Драгица відправився до м. Сремська Митровица. Неймовірно те, що це таке почуття - я знаю, що там дуже багато родичів, українців і приятелів, але все одно чоловік якось стане дискомфортній. Це пояснюється тим, що за останні багато років, ми не з ними не бачились або їх не відвідали. Хто за те винуватий? Бідність або війни, - які будуть знати? Тим не менше, я вирішив назвати свою родичу Оксану тільки для того, щоб повідомити де я зараз знаходжуся, без зобов'язань, і хотів сказати їй, що я був у Митровиці. І це було добре що я  зробив. Хоча воно було несподіваним, і без попереднього повідомлення, ми були запрошені на неї і наших дорогих друзів. Зустріч була дуже теплою. І те, що ми і бачили кілька працівників напружено працювати, всюди навколо було м'ясо, а шкварки є красиво пахнули.

Час минув швидко – переговорили, пили, перекусили ... Але потрібно було піти ще далі - в м. Вуковар. Ми з дружиною швидко повернулися до села Шашінци і забрали залишилися друзів. Поїхали та перейшли сербсько - хорватський кордон без яких-небудь серйозних проблем. Було лише кілька питань з закордонними митниками. У багажу автомобіля була знайдена книга українською мовою. Митник запитує, що це може бути і яка то назва книги. Я сказав, що я українцем  що книга називається Лицар без броні. І коли я запитав його, чи є що таке що не добре, митник змінив тему і запитав мене, скільки ящиків сигар передається через кордон ... Нарешті, ми приїхали в м. Вуковар і в Борово населє. З великим захопленням я спостерігав, як люди гідні цього міста і про те, як відновили зусилля. Я побачив невелике число зруйнованих будинків, і все інше було подивився спокійною. Тільки великий водонапірної башти на в'їзді в місто нагадав, що в цьому місті, було колись щось недоброго ...

У Боровому населю, де запланований заключний вечір української культури вітали нас керівник Василь Ворас  з дружиною Яною. З цієї нагоди я хотів би подякувати йому і Українські спільноті Хорватії, і всі зусиллі організаторів, які організували таке велике шоу і запропонували так багато людей. Потім були проведені зустрічі з нашими друзями і українців з усіх країн. Дуже приємно це почуття, і унікальне з урахуванням того, що всі належимо до великого слов'янського народу. Тут я вперше зустрівся і побачив свою вуйку Юстину та її дочку Kатицу. Таким чином я близькі родичі, і ніколи не бачив. Це було для мене  дуже зворушливо і незабутнім. Що ж можемо, мабуть, так воно має бути.

Що стосується ефективності українських  культурних і художніх ансамблів повинен сказати, що я все подивився з цікавлєням і що на це все дуже вражений. Співали і грали, і молодих і старих, і всіх віків, незалежно від року. Таке враження, і все так було що час зупинився: всі бажають як-то сказати і заспівати. Присутні мали честь щоб вислухати обидві наші красиві національний гімн, Наша чудова Батьківщина і Ще не вмерла України. Таксами ми мали честь чути слова організаторів, і дивитися подальша програма, яка проходила під керівництвом двох чудових пані української котрі розмовляли українською та хорватською мовами. Після того як була в кінозалу програма закінчена,  всі ми перейшли в довколишній ресторан, де ми провели вечерю з гарним звучанням старої української пісні.

І ось ми зустрілися, і бачив багато гарних і цікавих людей. З цієї нагоди я хотів би привітати всіх, хто був там, і особливо тих, котрі  сиділи навпроти нас. Вітаю і керівництво газети Нової Думки, та  пана Олексу Павлишина котрі нам подарував свою книжку Оповідання бабці Зосі та пана   Мирослава Гочака з м. Новий Сад.

 

На жаль, нам довелося йти швидше, тому що нас чекали друзі у селі Петрівці сімя  Михайла Бойка з дружиною Стефкою, сином Дмитром та невістками Kaja і Світланою. З цієї нагоди бажаю подякувати їм за гостинність та проживання. Все пройшло дуже швидко. Одну ніч переспали і як прийшов  новий день ми пішли до мої родички в село Сотин. Я вже написав що я її ніколи в моєму житті не бачив, а наший батьки моя мама і її тато рідни брат і сестра...

 
Все вгорі написане на даний момент, що би не забувати про те, як було.

Андрій Гевка

 

Петро Шельхиєвич і  Іван Соко

 Іван Сопко і Гена Сікора

 ... всюди навколо було м'ясо

 .... і шкварки смажелися

 ... м'ясо різало

 О Боже що зробити ...

 

 Котра гарніша?

 І ще раз ...

Оксана і Саша ..

 п. Василь Ворас очікує гості ...

 

     

     

     

     

     

     

   

 Моя родичка Катица

 

 Сім'я Бойко 

Сім'я Бойко, Д.Гевка, Іван Сікора з дружиною

U finalnoj večeri programa su sudjelovali: 


Ukrajinsko kulturno-prosvjetno društvo "Ivan Franko" – Vukovar

 
Ukrajinsko kulturno-prosvjetno društvo "Ukrajina" - Slavonski Brod

 
Ukrajinsko kulturno-prosvjetno društvo "Taras Ševčenko" - Kaniža


Kulturno-prosvjetno društvo "Karpati" – Lipovljani

 
Dječja skupina OŠ "Antuna Bauera", Petrovci

 
Kulturno-prosvjetno društvo "Taras Ševčenko" - Prnjavor (BiH)

 
Društvo za njegovanje ukrajinske kulture, Sremska Mitrovica (Srbija)

 
Glazbeni sastav "Zabava", Kula (Srbija)


Kulturno-prosvjetno društvo "Karpaty", Ljubljana (Slovenija) – na žalost nismo uspjeli ništa pokazati, ali smo čvrsto obećali da ćemo se iduće godine više potruditi.

 

 

 

 

 

 

ПРОМОЦІЯ КНИЖКИ  ЛИЦАР БЕЗ БРОНІ, 13. ВЕРЕСНЯ  В М. БАНЯ ЛУКА

Вельмишановні приятелі,

Присвячую цю книгу

Всім чудовим жінкам -

Хай живуть і перебувають

У наших думках

                                                        Андрій Гевка

Автор книжки бажаю подякувати всім присутнім на чудові промоції котра відбулася в місту Баня Лука, організаторам, радіо телебаченню РС, газетам та редакторам котрі не забули на нас. Бажаю подякувати теж всім котрих не було на промоції а були в з нами із своїми серцями  ...

Декілька слів від рецензії книжки:

Стежки честі й правди - Невгасиме світло українських вогнищ у Боснії

Книга сповнена гумору та пригод, які у великій кількості супроводжують маленьку дитину з ранніх літ. “Літа ніколи не повертаються до людини, але людина завжди повертається до своїх літ”, - писав видатний український письменник. Кінорежисер Олександр Довженко.

 

Великі та щирі поздоровлення за літературну працю "Лицар без броні", яка своїм змістом охоплює дві книжки під спільною палітуркою і єдиною назвою. Кожна нова розповідь про людей, час, звичаї, етнографію, етнологію, чи про історичні мандри великого українського народу з великої Галичини, їхнє переселення в Боснію після закінчення 500 - річного панування в Боснії Оттоманської імперії і після Берлінського конгресу 1878 року та анексії Австро-Угорщиною -- це нова квітка, нова патріотична, громадянська, а найчастіше любовна лірика, що оздоблює книжку красою віршів, які поет творить душею й серцем.

 

Виліплюючи строфи, як скульптор свої пластичні образи, поет Гевка нам змальовує муки подорожування українців у Боснію й через Боснію, розкладання вогню на перших вогнищах у їхній новій батьківщині, встановлення дружніх стосунків українських хлопців - переселенців, тепер уже парубків, які разом із сербами і представниками інших національностей Боснії мусили захищати інтереси Австро - Угорської монархії у війні проти великої Росії.

 

Цікавим є і здійснене рішення письменника, яке робить книжку особливою -  після кожного вірша іде розповідь про ті ж особи, котрі оспівані в віршах.

 

Автор радить: „Найперші мусимо самі викластись сповна, багато збагнути, якомога більше здійснити, перебороти труднощі, вистояти перед неймовірною плутаниною, і тільки потім сподіватися, що про нас хтось згадає й віддасть нам належне... І знову розкривається зачароване коло, і ти мусиш заручити рукава, зціпити зуби і, не дивлячись на нові труднощі, рушити далі, вперед і тільки вперед... Так у житті”.

 

Той, хто прочитає цю книжку, збагатить себе пізнанням правди про життя українців у Боснії, про тернистий шлях, на якому, корчуючи ліси, створювали орну землю, на якій засновували свої господарства, будували хати й за короткий час довели, як через ретельну працю постати добрим господарем.

 

"Лицар без броні" - справді багата на історичний та описовий матеріал літературна праця. Вона для прийдешніх поколінь залишає у спадщину багатство фотографій, спираючись на які, можна написати тисячі ще ненаписаних речей: про перші українські хати, криті житньою соломою, з глиняними і цегляними долівками та цегляними стінами, з дерев'яним та глиняним посудом, привезеним з України, про знаряддя праці, з якими працювали на полях і в городі, про посуд із маминої полиці...

 

Вірші та оповідання у книжці "Лицар без броні"  заслуговують на гарну оцінку  від першої до останньої сторінки; за них автор Андрій Гевка заслуговує всілякої похвали, бо своєю літературною працею він збагатив книжковий фонд на тему співіснування українського та інших народів ...

Ансамбль ім. Т. Шевченко - БЛ

 Спілкування про книжку

 Є сік та вода ...

Андрій, Неделько С., Воїн Т.

Думаємо про Україну

п. С. Гаврилюк начинає із прогаммом ...

Телебачення Р. Сербської 

Рецензент Н. Санчанін

Слухаємо ...

Ансамбль та пан Бачинський

Дві книжки: сербська та українська

панні та панна Гевка - молодша генерація 

Пані секретар товариства Т. Шевченко БЛ

Фамілія Гевка

Приятель Драго Лазендич

Заспіваймо разом...

Андрій та промотор Воїн Т.

Зять Симон та донька автора Івана 

Позуємо...

Письменник С. Звонар (ліворуч)

Батьки із дочкою Іванкою..

 І ....

   

Шановні друзі,

 

Спільно із Спілкою національних меншин Республіки Сербської та з паном Степаном Гаврилюком, бажаємо вас запросити до промоції книжки «Лицар без броні» автора Андрія Гевки. Книжка є видана у двох версіях: сербською та українською мовами.

Промоцію книжки плануємо 13. вересня  2008 в Клубу національних меншин Спілкою  національних меншин в 18 годині в м. Баня Лука.

Промотором літературного вечора буде письменник пан Воїн Тривунович (письменник котрий цінить українську літературу). Про книжку будуть розмовляти письменники: Неділько Санчанин (рецензент та критик книжки), та автор книжки

                                                                                                                                                                           Андрій Гевка

 

 

 

 

 

Вельмишановні приятелі,

Бажаємо вас повідомити про культурно – забавні вражені пов’язаними з презентацію книжки Кобзар (переклад словенською мовою) та  відзначенням 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу

 Товариство КАРПАТИ і члені Посольства України в Р. Словенія з великім успіхом організували зустріч Українців, Русинів та наших приятелів у суботу, 7. червня 2008.  Цього дняБ біля м. Камнік, в селі Годіч відбувся великій спектакль. Участь узяли міжнародні гості тощо.

Цього дня була така програма:

-         презентація книжки словенського перекладу Т. ШЕВЧЕНКА – КОБЗАР,

-         відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу,

-         виступ фольклорного ансамбла КПС ТАРАС ШЕВЧЕНКО з Баня-Луки, Боснія та Герцеговина,

-            спортивні та козацькі гри членів товариства КАРПАТИ  та членів Посольства України в Р. Словенія,

-          лотерея  

-         Несподіванки

Вітаємо:

Голова: проф.. др.. Євген Петришин

Секретар:          проф.. Андрій Гевка

І ще декілька фотографій для всіх котрі знаєте що є гарна природа.

 

Село Годіч біля м. Камнік лід Альпами

Чудова природа, озеро ...

 Та локація зустрічі

Члені Посольства Україні та приятелі

 Пан Леонід з сином та дружиною ......

Пан Андрій і пані Дар'я приїхали з України 

Пан Ярослав знає свою роботу ....

Лучше б було не любити ........

Дівчина чикає свого "козаченька" ....

Напоїв не забракує ...

Кухар - майстер і його товариш ...

Інструменти треба насамперед спробувати ..

Голова товариства та члені Посольства Укр

Весна, Златко, Алекс та Матея

Треба щось фотографувати, бо забудемо ..

пан Антін з дружиною

ще трохи ....

Ансабель Т. Шевченко з Баня Луки

Треба танцювати та рухатися

ще трохи зачикаємо ....

І раз і два ... три - починаємо

Дівчата та хлопці

старі та молоді

молоді українки 

позують .........

з насмішкам ....

 

Пан Посол Вадим Вікторович Примаченко

пан Степан Гаврилюк та пан  Петришин

пан Василь голова ансамблю Т. Шевченко  

Подарунок

Секретар товариства КАРПАТИ Андрій Х.

пан Славко Фігурик

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І що вийде з того цвіту ?

Даваймо подивитися...

Словенський переклад КОБЗАРЯ!

Що прилагоджують кухари ?

Таке можна зараз з'їсти..

і потім потанцювати ....

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Dar'ja iz daljnega Kijeva iz Ukrajine

Stefan Sopko - najmlajši član - KARPATI

Mile v lepi družbi

 

 

 

 

 

 

 

 

 

In kdo je zadel salamo velikanko?

Nekdo, ki ima veliko sreče ...

Nasvidenje, do naslednjega srečanja ..

 

     

     

     

     

Додаток:

Шановні приятелі,

 Бажаємо вас повідомити про ювілей товариства КАРПАТИ – 3. річницю праці на просторах Р. Словенія. В місяцю травню як все росте і розвивається вирішили українці та русини живучі в Р. Словенія заснувати товариство з метою зберегти багате мистецтво та культуру та пов’язати словенський та український народ…

 В початку не було легко, бо ми між собою не пізнавалися і не знали точно де хто мешкає. Треба ще додати такі причинні що декотрі не мали хоробрості або їм було соромно сказати що українці. Треба мати на увазі що на кінцю ХХ сторіччя було небезпечно розмовляти про свої коріння …

 Було як було – нені для всіх нас багато краще. Українці живучі в Р. Словенія можемо відверто сказати хто ми і звідки. Маємо що сказати та показати. Як ще трохи краще побачимо історичні факти будемо дознали що словенський та український народ мали дуже схожу долю. Майже одночасно прийшли до найвищого ступню: самостійність та незалежність.

 Андрій Гевка