ДРУГИЙ І ТРЕТІЙ ПОДОРОЖ ПО УКРАЇНІ - У РОЦІ 2011

Подорож по Україні завжди буде для мене особливо - незабутнім. Маю на увазі що я протягом багатьох років про це мріяв. Хотів уявити як там на Вкраїни, та питав себе, що відбувається за горами які називається Карпати. Незважаючи на те, що мої предки там жили та там залишили свої глибокі коріння
, я відчуваю себе трохи винним і знехтуваним. Це головним чином тому, що я був небайдужій та довго часу не намагався знайти своє походження. Просто кажучи, не старався знайти людей які мені схожі за характером, серцям, словами і переживанням. Я дивуюся, чому я раніше не шукав свої родичі ...


З наведеним вище щиро написаним словами в мене є багато того щоб хотів сказати і показати. Просто собі думаю що люди часто недбалі і не знають  дуже прості речі, наприклад, що наше життя має свій потік. Багато речей незалежно від нас відбувається. Хто це буде питати, що ми робимо і де ми знаходимося? Кого буде цікавити? Справа в тому що декотрі між нами народжені, на далекій відстані від своєї батьківщини і що декотрі більш-менш забули про своє походження та свою родину. Здається що все це не має ніякого значення і що все не дуже важливо: наприклад де і як ми живемо та де ми знаходимося. Тим не менш що це не може бути вилучено, наприклад: наші почуття, думки, переживання і все що приховано десь в куточках серця.

 

Хочу ще сказати, що багато речей рано чи пізно не виходять на поверхню незалежно від того, чи ми хочемо чи не хочемо. Тому про все я в даний час буду розглядати та красиво і повільно пояснити. При цьому маю на увазі що не можна забути про те що люди завжди хочуть краще та не розуміють що кожен крок в результаті еволюції чи революції є по-своєму небезпечний. Здається що для прогресу еволюція є більш повільна, а революція получається невизначена і для нас може навести деякі погані речі.

 

Хоча це звучить жорстко, історичні факти говорять що для українців існує правило що завжди хтось, чи хочемо або не хочемо, мусить з нами керувати. Так бувало багато разів. И як вже таке є, на мою думку, потрібно знайти таке хай нам керує культурна і освічена людина. (На щастя у минулому, наша спільна правителька з режимом і спадкоємцями була імператриця Марія Тереза. Вона, на мою думку, для західних українців зробила багато хорошого ...)


Словом, у Західні України (або Галичини), все йшло краще коли в 1772 році здійснявся перший  поділ між Польщею та Австрію. Що є найбільш важливим, для  українців було уведено право мови в школах і офісах. Імператори Йосиф II і Франц ІІ скасували у Галичині кріпацтво й урізали у вольностях місцеву шляхту. Міщани і селяни отримали право на вільне одруження, скаргу і апеляцію до суду. Ще сталося що в область Західної України була звільнена важких форм кріпосного права, яка отримала назву "панщина" котру виконували польські феодалі (пани, шляхтичі). Ще сьогодні можна чути про їх несправедливість і жорстокості. Для інших українців (східних), на жаль, не було такої удачі. Ще довгий час вони залишалися під гнітом режиму москалів або колишньої Росії.


Повертаючись до кінця XIX і на початок XX століття, ми дізналися багато цікавого. Правда, що під час імперії в Австро Угорщини жили багато народів і національності. Цю велику країну, деякі критикували і називали "в'язницею народів", на мій погляд тоді з українцями, як вже не могли бути вільними, щось позитивне відбулося. Зрозуміло, що кожні народи мали свої власні вимоги і боролися за свої права. Це було завжди таке що кожна нація хотіла бути автономна і незалежна. Кожний народ по-своєму боровся за свої права, а державний апарат був не в змозі задовольнити всіх і бути для всіх справедливим. Проте, на мій погляд, в цей період, для українців, багато що сталося хорошим і прогресивним.


Саме цей режим, реалізований Габсбургами (згодом Австро Угорщиною) дозволив вільний рух народів зі сходу на захід, з півночі на південь і навпаки. На щастя, була Галичина визволення ярма польського. Замість жорстоких польських панив потрапила в руки просвітленим Габсбургів.

Таким чином, можна уявити собі область або простір між містами Львів (сьогодні Україна) і Сараєво (сьогодні Боснія і Герцеговина). Чому ми повинні бути зацікавлені? Відповідь дуже проста. У зв'язку з цим, ми можемо легко знайти спільний знаменник, який так і називається - Австро Угорщина, що, на відміну від поляків дала людям землю і свободу пересування. Після революційних років 1848 була так звана весна націй, і люди почали на велико переселятися. Після Берлінського конгресу (1878) або після капітуляції Туреччини, ситуація ще набагато покращилася. Потік націй згустилася, особливо перехід від Західної України до області Словенії, Хорватії та Боснії.


Все вище було написано з тією метою, щоб не забути нічого. Я хочу сказати, що ми випадково починаємо пам'ятати і вивчати історію в самі моменти, коли ми де-небудь подорожуємо. Тоді ми починаємо дивуватися, як щось було і чому так а не інакше. Нарешті, ми знаходимо, що минуле не може бути змінене, в майбутньому майже будемо мати деякий вплив.


Це було б короткий вступ, який пов'язаний з останньої поїздки в Західну Україну в 2011 році. На цей раз я поставив перед собою мету, щоб знайти своє коріння або село в Західній Україні звідки мої предки протягом сотень років вирушили у велике пригода, яка називається - переселення на потужний га турбулентний  Балкан.


Ми знаємо, що це рішення не було легким, і що з того прийшло до довгострокових наслідків. Мало сказати слова: "З дощу під хмарами!" Добровільне залишити свою століття стару батьківщину, сім'ї і друзів і відправитися в довгий шлях невизначеною більше тисячі кілометрів була дійсно актом, який був у змозі зробити лише найсміливіші. Серед них був і мій прадід Олександр Гевка, один із сьомих братів зі села Вербів в районі Бережани в Західній Україні.


З тих пір багато чого сталося. На жаль, Австро Угорщина після закінчення Першої світової війни припинила своє існування. В області, званої "порохова бочка" було вперше створене Королівство сербів, хорватів і словенців, потім перша і друга Югославія, а ще потім було декілька війн. Відомий сербській співак написав таку пісню:

 

Тут у нас є Балкан
країна наших мрій
між могутніми силами
добре і зле

В нас може бути будь-яким
ворог і брат
кожних п'ятдесят років
у нас буває війна 

рефрен:


Нашу країну будували
і воїни і поети
і різні Боги

Тут у нас є Балкан
ароматна квітка
абсолютно незрозуміло
для всього світу

 

Всі інші народи в колишній Югославії, в тому числі українці стали недоречними і маргиналізованим. За цей час дуже багато що відбулося і змінилося - в неспокійному Балкани і в України. Гіршому для нас була "залізна завіса", що розпочалася після Другої світової війни. Про  культурних контактів і поїздок в Україну і навпаки, люди могли тільки мріяти. Лише деяким з українців пощастило відвідати місця своїх предків, але їх строго контролювалося.


Найбільший рух стався тільки після 1991 року, коли був довгоочікуваний рик незалежності слов'янських народів. Великий парадокс полягає в тому, що багато людей «відкололися» від так званих братніх народів. До тих пір, було приведено у виконання думка, що в колишній Югославії, а також у колишньому Радянському Союзі жити однаково, на добровільній основі, як брати. А багато хто забуває, що були українці змушений спілкувати російською і що вони були протягом багатьох років жорстоко поводженні і пригноблені. Українська мова, яка вважається одною з найстаріших і найкрасивіших мов у світі отримала
другорядне значення на України і нашим так званим братам вдалося нам заборонити українську мову кількість разів.

 

Наслідки відчуваються і сьогодні, коли багато українських люди соромляться своєї мови і віддаючи перевагу російської. Велике питання, коли вони будуть прокидатися. Дивно те, що люди приймають те, що вони були змушені взяти і забули своє коріння і красу рідної мови. Українці - прокиньтеся!

В наступних фотографіях записані якісь моменти візиту до Західної України. На першим місце зустріч з місцевими жителями в селі Вербів біля Бережан. Після сотень років я був першим, котрому вдалося відвідати своїх родичів. Будь ласка подивитися деякі моменти:

 

 

 Свято в селі Вербів Початок віступів Голова сільської ради і пані Ярослава
Андрій Гевка - Промова  Виступ дівчат в селі Вербів Всі разом біля пам'ятника героям 
 Борщ і тертюх Обід в селі Розмова ...
Пані директорка в офісу пані Ярослава Мій родич Михайло Гевка - відомий міщан
Ще раз фотографія біля школи  Андрій Гевка зі родичкою Лесю Церква в селі Вербів
Вівтар та іконостас Могила біля церкви Ще раз церква в Вербові
Пам'ятник та річниця села Вербів  .пан Ігор Чернецькій із дружиною  На подвір'ю своїх предків   
На подвір'ю своїх предків    Фотографія перед хатою Гевків Фотографія перед хатою Гевків
Стара грушка ще пам'ятає мої предки  Калина перед подвір'ям моїх предків  ще одна Фотографія перед хатою Гевків
Фотографія перед хатою Гевків Колись таке будували  Андрій Гевка біля пам'ятника М. Гевка 
Стара техніка ще працює Сучасна кухня на дрова Пироги
пан Душан, Мазох та Андрій Гевка - Львів gпан. професор Степан, Іван Сопко Обід біля м. Підгайці
Дуже гарній амбієнт  ........ головна страва
Свята вода біля Бережан Гарна природа Фотографія біля святої води
Чортовій мур Привіт пана Василя в м. Львів В м. Львів
 Пан Юрій Атаманюк пані Ольга Павлик Дві Ольги ...
Пан Іван розмовляє про ...      ... тещу і невістку  .... та пана Михайла  
Пані Оля п'є чай Номер нашого стола в м. Львів  Сніданок - Антоновича 47
 Українське пиво Видумано в 20 ст. та шашлики в 21 ст. На вулиці в м. Львів 
Андрій Гевка дуже зголоднів Андріїв вибір напоїв...  ... та ковбас ...  
Найкраще українське сало   чий кінь там стоїть? Брага зі спірит-заводу
Риби ...  ... та цукерки Микола, Душан, Мар'ян, Андрій 
Між ДРУЗЯМИ Василь, Мар'ян, Душан  мммм...
Мушу зачекати на молоко   Українській інструмент для бетону  На зиму буде щось за перекусити
Вода в криниці друзі: Душан, Андрій, Мар'ян  Героєм слава!
Дуже люблю квіти    ... та офіціантки Біля мого найбільшого поету на світи   
 Камерманки в Червонограду Ще одна світа вода  ... і для мене грішного - українська ікра
Леся Хутір М. Гоголя жорна ...
О, як ся мені сподобала ...  ... і принесла вона мені ще ...  Козаки ..
 Коріння в мої України Тут я ще раз обідав юю ... та погуляв по Львови

 

До побачення ...                                                                                        Вітає вас!

                                                                                                                                                 Андрій Гевка  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. маніфестація  дитячої творчості та Міжнародний зустріч українців на просторах колишній Югославії


Дорогі друзі!


Я б хотів, щоб ви написати кілька слів, пов'язаних з міжнародною співпрацю українців на просторах колишній Югославії.

 

24 жовтня, представники Товариства українців КАРПАТИ зі Словенії мали честь відізватися на заклик представників Української громади в Р. Хорватія та на запрошення представника Українських  національних меншин у хорватському Бродсько – Посавському повіти, пана Михайла Семенюка. Шановний друг прислав нам запрошення з наступним змістом:


            Шановні,

На підстави давньої взаємної розмови українських активістів у державах, Сербії, Боснії, Словенії та Хорватії про необхідність розширення міжрегіонального співробітництва з метою збереження традицій культури і мови українського народу на вищевказаних підставах запрошуємо Вас взяти участь у переговорах про майбутньому поліпшенню зв'язку та спільного планування проектів, в інтересах всіх організацій і осіб, згаданих на віще указаних теренах.

 
У Порядку денному було правило хай кожний з нас представників наводить короткий доповідь українською мовою. Всі присутні  мали можливість, на коротко, розповісти про проблеми регіону та запропонувати пропозиції та ідеї для спільної співпраці. Всі разом прийшли до висновку, що дуже важливий спосіб спільного підключення українців в регіоні, і що дуже важливо знайти спільні цілі.

 

Основна думка є - створення Міжнародної та Міжрегіональної Ради на основі угоди міжрегіонального співробітництва. Це для нас дуже важливі питання, які ми маємо здійснити в найближчому і віддаленому майбутньому.

 
У зв'язку з написаному існує ще багато невирішених питань для які треба необхідно знайти відповіді, наприклад, де буде місце перебування таких новоствореної  Міжнародної асоціації, скільки разив будуть зустрічі, та, як буде здійснюватиметься координація і тому подібне.


На цьому міжнародному засіданні взяли участь 23 представників: з Сербії, Боснії, Словенії та Хорватії. Зараз не буду писати імен (всіх присутніх можете побачити на фотографіях), тільки я хочу підкреслити присутність пана Олександра Ф. Карпенка, журналіста із Києва. Його присутність для всіх нас закордонних українців значить що наші слова і пропозиції будуть мати резонанс у  Батьківщини Україні.

 
Крім всього написаного, 24 жовтень в м. Славонський Брод мав ще інший та дуже важливий зміст: 8 фестиваль (огляд) дитячої творчості в організації Української громади Р. Хорватська та Культурно-просвітного товариства "Україна" м. Славонський Брод за підтримкою Ради Українських  національних меншин в Р. Хорватія.

 

У зв'язку з цим треба зазначити, що було 8 фестиваль (огляд) творчості та виставка, присвячені українському поету та перекладачу Григорію Чубаю.

Програма 8  фестивалю дитячої творчості була дуже багатою і змістовною. У залі я чув їхнє число учасників, кілька разів і мені згадується  що чув число - близько 300 учасників. Це число приблизне: більш-менш, включаючи аніматорив, наставників, викладачів і хореографів. Великі число - майже неймовірною. Не можемо інакше ніж похвалити всіх учасників і побажати всього самого найкращого на шляху повного поту, болі і терпіння. Після всього, це єдиний спосіб показати, хто ми і звідки приходимо ...

 
На 8  фестивалю дитячої творчості брали участь:
КПД ім. Тараса Шевченка - Kаніжа, КУД Андрій Пеліх - Шумече, КУД Oсиф Kостельник - Вуковар, КУД Йоаким Гарді - Петрівці, УКПД  Леся Українка - Осієк, Балетна студія «Бродськи метелики" Славонський Брод, Початкова школа - Вуковар - Петрівці,, KPUU Тараса Шевченка - Баня-Лука, KПУУ Червона Калина - Лишня, УКПД- ім. Тараса Шевченка - Прнявор, KУХУП Веселка - Прієдор, ДЗУНК Kоломийка - Сремська Митровиця  і Культурно-просвітного товариство "Україна" м.  Славонський-Брод.


На фестивалю так саме брали участь важливі люди з громадського та політичного життя Р. Хорватія, м. Славонські-Брод та представники Славонсько-Бродського повіту.

 

На кінцю я ще повинен сказати заздалегідь, якщо когось залишилися за бортом, чи забув, чи когось занадто мало підкреслив. Всі присутні були для мене дуже милі люди і друзі. Вибачте чи кого від вас забув.

 

За допомогою фотографій і слів скажу ще трохи більше, спробую викласти деякі моменти цього дня:

 

 

 Місце або околиця "Slavonskog restorana"   Марія Семенюк та Михайло Семенюк-SB  Віктор Филема i Борис Гралюк - Хорватія
 Мирослав Калинюк - Сербія    Андрій, Тепан i Іван - БіГ  Іван Семенюк - КАРПАТИ - Липовляни
Іван, Драгіця, Андрій  - Р. Словенія  Пан Павлишин та депутати БіГ депутати Біг та Хорватська
Олександр Карпенко  пан. Павлишин та Ганя зі Сербії  панні Лариса Угльешіч . Будьмо!
 Декорація для виступу учасників  пан. Олександр Карпенко - Київ Мирослав, Віктор та Посол України
Перша дама Посла України та Ларіса У.  Виступ ...  Михайло відкриває 8 фестиваль 
Шановні гости  Представник народних. меншин в РХ.  Посол України у Р,Х.
... Сестри чикають на початок ...  Привіт учасником ...
Укр. пісьменик Павло Головчук Михайло Семенюк знає і заграти ... Виступ ..
... ... ...
Публіка ....  .... .........
......... ....... ........
....... ............. .........
........... ........ .......
..........    Та ще треба щось випити!
 Кілька речей дитячої творчисти .. Українські мотиви ... ..........
 Аладінова ліхтарика  Учасники ...  .........
Вечера ...  Іван, Михайло, Павло .. Павло, Михайло, Мірко ...

 

 

 

Культурні зв'язки між словенцями та українцями - Le Monde,  8.10.07

У цій статті ми подамо коротку історію обох народів. Ми також спробуємо порівняти життя в минулому і тепер; розкриємо, що в нас є спільного, та як розвивалися обопільні зв'язки між двома народами; розглянемо культурні, естетичні, мовні та інші подробиці.  

Ми передбачаємо, що співпраця між нашими державами надалі поглиблюватиметься, оскільки існує багато областей взаємної зацікавленості. Шкода тільки, що ми так віддалені географічно. Між державами є ще багато невикористаних можливостей для успішного розвитку співпраці у багатьох галузях (оборона, внутрашні справи, наука й техніка, сільське господарство тощо). Нещодавній візит прем'єра Янеза Янші вселяє в нас нову надію, що співпраця між державами буде поглиблюватися й розвиватися.

Найбільшим проривом для обох народів було проголошення незалежності в 1991 році. Для одних і других здійснилися тисячолітні мрії. Ми піднялися на набагато вищий ступінь самосвідомості й віри у власні сили. Ми позбулися державних утворень, які колись називалися Австро-Угорщиною, СРСР та Югославією. Для всіх характерною рисою є таке: кожна країна чи держава бажають досягти якомога вищого ступеня розвитку, підвищити рівень життя та утвердити власні інтереси.

Якщо хочемо поступу й надалі, ми не повинні забувати про досвід минулого; нас у будь-який спосіб намагалися пригнітити й асимілювати: словенців -- німці, італійці й угорці, а українців головним чином слов'яни -- росіяни й поляки. Всі вони були переконані, що роблять нам послугу. А що ще гірше: намагалися довести, що словенська та українська мови -- меншевартісні. Та вони забувають, що в обох мовах створено речі, в світовому масштабі геніальні. Досить згадати про "Вінок сонетів" Франца Прешерна та " Кобзар" Тараса Шевченка.

Франце Прешерн та Тарас Шевченко

Словенці добре знають історію, починаючи з часів Карантанії, князя Коцля, Брижинських пам'ятників, Трубара і аж до незалежності. Було стільки змагань і страждань, що цього звичайній людині описати не під силу. Це вдалося лише окремим особистостям, зокрема Ф.Прешерну. В славнозвісному "Хресті при Савиці" він писав:

 

Narvéč sveta otrokam sliši Slave,
tja bomo najdli pot, kjer nje sinovi
si prosti vól'jo vero in postave.

У трьох рядках сказано багато. Насамперед, що слов'яни також мають право обирати власний шлях, віру, устрій та все інше. Головну думку Прешерн виголошує устами Чртомира (17 строфа): "Краще вмерти за свободу, ніж лишитися живим і бути рабом". Такими також були українські козаки. У славнозвісній поемі Т.Шевченка "Гайдамаки" змальовано боротьбу українців за віру й кохання. Так, як і у Прешерна, тут переплітаються мотиви кохання й віри та нещадної боротьби за існування. Замість Чртомира й Богомили в Шевченка -- Ярема й Оксана.

Кохання, смерть і виживання в обох поетів пов'язано нероздільно. В "Гайдамаках" доходить до того, що батько вбиває рідних дітей через те, що вони католики. Оплакування смерті дітей і ворожість до людей, що заперечували віру, йдуть пліч-о-пліч. Якщо зазирнемо в історію українців, то зустрінемо багатьох "Чртомирів". Згадаймо славнозвісну річ письменника Миколи Гоголя. У повісті "Тарас Бульба" в надзвичайно драматичний спосіб описано, як батько вбиває улюбленого сина Андрія, бо той (через кохання) зрадив віру і свій народ... Отже, по черзі: як виникли Словенія й Україна. Подивимось, що відбувалось тисячу років тому.

Карантанія та Київське князівство

Відомо, що всі словенці пишаються стародавньою Карантанією. Так само українці пишаються Києвською Руссю. Згадану країну вважають першим державним утворенням східно-слов'янських племен. Про це могутнє князівство з Х сторіччя існує багато записів. Згадаймо славнозвісну стародавню хроніку "Повість временних літ", яку року 1054 в Новгороді написав Нестор-літописець. В ній подано багато подробиць.

Київську Русь було утворено в 880 році.  Завдяки князю Володимиру Великому в 988 році відбулось хрещення Київської Русі. Часи владарювання Володимира Великого (980 -- 1015) та Ярослава І Мудрого (1019 -- 1054) являють собою Золоту добу Київської Русі. За своїми розмірами це була найбільша європейська держава тих часів. Багато хто поділяє думку, що вона була й культурно найпередовішою. Нагадаймо, що деякі тогочасні європейські королі були неписьменними, а в Києві й Новгороді діти вміли писати й вільно читали казки...

Дослідження української мови й літератури

Українці, які щойно звільнилися від важкого тягаря кріпацтва, незабаром почали створювати культурні товариства й видавати часописи. Освічені українці почали навчатися в найпрестижніших університетах Європи. А у ХVIII та ХІХ сторіччі вони їхали до Відня, який тоді був освітнім центром і для інших народів Австро-Угорщини.  

Не довелося довго чекати, щоб зустрілися українські й словенські студенти. Вони дуже швидко познайомились і виявили, що мають багато спільного. Було багато словенських випускників з різних галузей: математики, права й техніки. В рамках обміну між університетами вони з радістю викладали в Україні. Очевидною також була спорідненість і велика подібність характерів.

Деякі словенські професори вирішили викладати у Львові. Варто згадати славнозвісного словенського поліглота (який володів 19 мовами) Матію Чопа і відомого ботаніка Бальтазара Хакета. Чоп як вчитель гімназії багато років викладав у Львівському ліцеї класичну філологію. Це означає, що він, будучи поліглотом, відмінно знав усі особливості української мови. Пізніше він заприятелював з Францом Прешерном і природньо, що познайомив свого друга з усіма відмінними рисами й досягненнями українських письменників, включаючи твори найвидатнішого з поетів Тараса Шевченка.

На спорідненість обох мов звернув увагу австрійський цензор Єрней Копитар -- фахівець зі слов'янських мов. Ми також йому дуже вдячні, бо він написав багато відмінних статей про українську мову й літературу. Українською культурою та літературою дуже цікавились словенці Станко Враз і Ш.Кочевар.

Великий словенський мовознавець і славіст Фран Міклошич написав славнозвісну "Порівняльну граматику слов'янських мов". Ця праця не втратила свого наукового значення понині. Міклошич виявив велику подібність і пов'язаність між словенською й українською мовами. Він жодної хвилини не вагався, коли чітко й рішуче заявив, що українська мова цілком самостійна, оригінальна і має глибоке коріння в далекому минулому. Його наукові праці тривалий час були основою для вивчення української мови.

Під впливом згаданої граматики вийшло багато підручників і читанок для народних шкіл по всій Галичині. У 1883 році Міклошича було обрано почесним доктором Одеського університету. І тепер ім'я Міклошича в Україні знають і шанують. У 1993 році в Києві видано грунтовну працю І.Свенцицького "Листування українських славістів з Ф.Міклошичем".

 

Про поета Антона Ашкерца ми можемо стверджувати, що він уславився своїм блуканням по світу. Зокрема, доля його привела в Україну. Природньо, таке подорожування не лишилось без наслідків: у "Люблянському дзвоні" він опублікував статтю "Дві поїздки в Росію" та написав вірші "Український степ", "Тече Дніпро" й "Українська балада". За взірець для написання власних віршів йому правила українська народна творчість та поезія Шевченка.

З українською поезією він також познайомив друзів: Мурна, Жупанчича й Кетте. Меланхолійні та епічні українські думи особливо привабили Отона Жупанчича. За їхнім взірцем він створив велику поему "Дума". В ній він (як і в Шевченка) об'єднав розповідь про розвиток сьогоднішнього світу та ідилічного минулого з особистою сповіддю. В новітню добу українську мову та літературу досліджували авторитетні словенські автори: Йосип Абрам, Франце Вурник, Франце Безлай, Франц Якопин, Янез Зор; а з українського боку про південно-слов'янські мови та літературу повідомляли В.Лірниченко, М.Гольдберг, М.Гуц, О.Микитенко та інші.

В Україні словенські поети й письменники також відомі. Ми мали честь особисто познайомитися з видатним українським поетом Дмитром Павличком, який переклав "Вінок сонетів" Франца Прешерна, а також інших словенських авторів, наприклад, Цирила Космача, його "Баладу про сурму і хмару" та інше (деякі переклади лишилися в рукописах). 

Історія зв'язків між словенцями та українцями

Ми зосередимось на новітній історії, враховуючи кілька попередніх сторіч. Можна стверджувати, що зв'язки між словенцями та українцями помітно зміцніли наприкінці XVIII сторіччя (1.1772), коли Галичина та Буковина увійшли до складу Австрійської монархії. Марія-Тереза та Йосип ІІ ввели свої порядки й полегшили життя місцевому населенню.

До того в тих краях українці жили під лютими польськими панами. Марія-Тереза скасувала панщину та кріпацтво, а згодом і безправність селян. В тодішній Австрії панував абсолютизм, який не дивлячись на це сприяв поступу й просвіті. Влада була централізована й австрійське дворянство не мало змоги виявляти сваволі, як це було за часів Польщі. (На жаль, на решті українських територій все ще панувало кріпацтво).

Найбільшим досягненням того часу було, що українська мова (разом з офіційною німецькою) стала мовою викладання в школі. Щоправда, це була не та українська мова, якою розмовляв народ і яку згодом Шевченко підніс до висот загальнонаціональної літературної, а "язичіє" -- мішанина церковно-слов'янської та місцевого діалекту. Це означало, що українська мова набула статусу, немислимого за часів польського панування. Звільнившись від важкого тягаря кріпацтва, українці незабаром почали встановлювати культурні товариства та видавати часописи. 

Українці в Словенії

Щодо приходу українців на словенські терени слід підкреслити, що колись зв'язки між Словенією та Україною були набагато глибшими, ніж останніх п'ятдесят років. Варто не забувати, що вся Західна Україна (Галичина та Буковина) була в складі Австро-Угорської монархії, з чого випливає, що понад п'ять мільйонів українців разом із словенцями, хорватами та босняками жили в спільній державі. А це означало тісний зв'язок між усіма переліченими народами й вільний рух з однієї області в іншу. Українцям і словенцям було цікаво познайомитися з чужими краями. Ми нарахуємо кілька періодів міграції українців на словенські землі:

Прихід українців у часи Марії-Терези та Австро-Угорщини

Обмін науковців, що навчалися у Відні

Українці в Словенії після першої світової війни

Українці в Словенії після другої світової війни (колишня Югославія)

Українці в Словенії перед і після проголошення незалежності

Якщо поставити питання стосовно фактичної кількості українців у Словенії, то на нього відповісти практично неможливо. Дослідження професора Лазаренка, який певний час жив у Словенії, призвели до наступних висновків: якщо за критерій взяти незаперечно українські прізвища і враховувати останніх триста років, то ми б напевно отримали понад двадцять тисяч прізвищ. Та беручи до уваги спорідненість народів за вдачею та культурою, не дивно, що більшість українських переселенців асимілювалась. Багато українців одружилося зі словенками. На це наважитись було не важко...

Діяльність українського товариства "Карпати"

Українське товариство "Карпати" виникло понад два роки тому. Під цією назвою єднаються українці, які потрапили до Словенії в різний спосіб. Доля привела їх у Республіку Словенію; тут вони прийняли словенське громадянство й лишилися назавжди. Завдяки проголошенням незалежності Словенії й України, а також спорідненості наших народів, не важко сказати, хто ми і де наше коріння.

В нашому товаристві є також багато українців, що прибули в Словенію з України після 1991 року. Вони нам принесли "свіжий вітер і порив", бо походять з нашої незабутньої Батьківщини. Вони нам вагомо допомагають у вивченні сучасної літературної української мови і знайомлять із життям наших земляків. Ми усвідомлюємо, що минуло багото часу від переселень наших прадідів наприкінці ХІХ та на початку ХХ сторіччя. Шкода, що через історичні умови й розпад могутньої Австро-Угорщини мало хто з нас мав щастя бачити Україну. Так, минуло більше сотні років

українського блукання світами й пошуків "землі обітованої".

Значним здобутком для нас було встановлення контактів із Посольством України в Любляні. Хоча більшість із нас має словенське громадянство, ми охоче спілкуємось із членами Посольства. Ми коректно співпрацюємо, намагаємось їх з різних боків знайомити з нашою Словенією і приносити користь обом державам. Ми пишаємось нашим знанням мов та культур. Ми дуже зацікавлені допомагати одним та другим у всіх галузях, наприклад, перекладами, організацією зустрічей та культурних подій, поїздками в Україну і по Словенії тощо.

Вихід у світ словенського перекладу Т.Шевченка

Цього року ми відзначаємо соту річницю словенського перекладу "Кобзаря" Т.Шевченка. Переклад здійснив священик Йосип Абрам, який зробив надзвичайно багато для словенців і українців. Відтоді збереглося лише кілька примірників, які на сьогодні становлять раритет. Тому товариство "Карпати" вирішило за допомогою видавництва "Družina" перевидати цей переклад, і оживити в пам'яті події сторічної давності. Передмову до перевидання написали др. Владимир Осольник, професор ф-ту філософії Люблянського університету і викладач Андрій Гевка, а  супровідне слово -- др. Янез Гриль, головний і відповідальний редактор видавництва "Družina".

Спочатку ми мали великі сумніви, але нам пощастило зібрати достатньо грошей. Турботи виявилися цілком необгрунтованими: нам безкорисливо допомагали донатори, які мають дуже успішні ділові контакти з українцями й Україною: "Faktor banka" з Любляни, "Iskratel" з Краня, "Krka" з Нового Места, "Interevropa" з Копра, та члени товариства "Карпати". Слід також підкреслити роль Посольства України в Любляні начолі з Його Високістю п.Примаченком.

 

Ще одне зауваження: у Штанєлі, рідному місті перекладача, крім згаданого перекладу під орудою "гетьмана Остапа" (др.Янеза Евангеліста Крека) освічені словенці з найвищого духовенства створили "Запорозьку Січ"*. Саме там понад сотню років тому вони збиралися, причаровані хоробрістю й звитяжною боротьбою української Козаччини.

Боротьба українського народу була для словенців одним із джерел натхнення й мужності для здійснення своїх віковічних мрій. Коли ми все це згадаємо, нас охоплює радість, що ми можемо продовжити те, що певний час лишалось забутим. Середньовічне місто Штанєл чекало своїх сто років, і зараз готове оживити старі часи. Ми -- члени товариства "Карпати" -- неодноразово відвідували Штанєл та познайомилися з видатними людьми цього краю: згадаймо п. Йожефа Швагля та його дружину Мілену (агенство "Nasha dezhela") і парафіяльного священика Антона Пожара.

За допомогою згаданих людей, Міністерства Культури, керівництва громади Комен та Культурного товариства з Нової Гориці ми збираємося увічнити словенсько-українські стосунки, встановивши погруддя Й.Абрама та Т.Шевченка. Дух Запорізької Січі не вмирає! Середньовічне місто Штанєл постане місцем паломництва для всіх свідомих українців і словенців, котрі не забувають про минуле.

*Перекладач Т.Шевченка Й.Абрам так оисав Запорізьку Січ: Підгрунтя для своєї самостійної, незалежної та демократичної держави козаки поклали року 1556, встановивши Запорізьку Січ. На схід від Кодака біля Катеринослава Дніпро повертає на південь. Звідти на протязі якихось 70 км річище перегороджують 12 порогів, через які вода проривається з великим гуркотом. Каміння та скелі річкового корита робили плавання дуже небезпечним, і лише козаки на своїх чайках, обв'язаних оберемками очерету, який захищав чайки від хитавиці й небезпечних ударів об скелі, вміли плавати по цих порогах. Наприкінці порогів лежав "Низ", в якому Дніпро утворив багато великих островів. За цими майже неприступними порогами козаки на Дніпрових островах створили надійний притулок. Вони зміцнили острови могутніми стовбурами та кіллям, через які на берег виглядали жерла гармат. Отже, за тими кілками або "січчю" козаки почувалися впевнено; звідси й походить назва »Січ«; а назву "Запорізька" вона дістала завдяки тому, що лежить за Дніпровими порогами та водоспадами. На Січі козаки мали свій табір, припаси та церкву. Табір називався "кіш" або "кош", а головою коша був кошовий отаман, якого обирали строком на один рік; він керував кошем начолі з обраною старшиною. Жоден козак під загрозою смертної кари не смів на Січі мати жінку.

Andrija Hevka

 

 

День Соборності України

 

(Інформаційний матеріал з нагоди 88-ї річниці проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки)

 

 

Двадцяте століття залишило нам у спадок вершинні події минулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осмислення сконцентрованого в них історичного досвіду боротьби українства за свободу, незалежність, державність. До таких подій належить 22 січня 1919 року - день ухвали Акта злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності.

 

Саме того зимового дня в золотоверхому Києві під перегук дзвонів Святої Софії було ухвалено рішення про об'єднання двох, розділених історичною прірвою, гілок українського народу. В Універсалі Директорії УНР наголошувалося: "Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка".

 

Так, спираючись на заповітні мрії і широке волевиявлення обох частин українства, враховуючи об'єктивні історичні, політичні, духовні, правові аспекти цього тривалого й болісного процесу, постала єдина соборна Українська держава.

 

Оцінюючи тоді цю важливу подію, відомий український політичний діяч  і публіцист Сергій Єфремов писав: "Того дня оформлено і затверджено акт поєднання двох досі порізнених частин України. Розпанахане, од віків переполовинене тіло національне зробило останній акт, щоб зростись не тільки духом, бо це давно вже зроблено, а й у політичних формах".

 

 

Проте, як відомо, тоді українському народу не вдалося реалізувати свій історичний шанс. У тих складних внутрішніх та зовнішньополітичних умовах об'єднання завершити не вдалося. Україна залишалася бездержавною, роз'єднаною етнічно, роздертою територіально, поневоленою національно. Втрата державності знову перетворила соборність українських земель на ідеал, невтілену мрію, одвічне бажання. На щастя, ті часи для України вже минули. Твердо віримо, що назавжди.

 

Акт злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення політичної нації.

 

Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась інтегральним чинником і чи не єдиним неконтроверсійним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.

 

Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню рудиментів федералізму в ментальності національної політичної еліти.

 

Об'єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання, яке на той час набуло форми агресії.

 

Об'єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, неекспансіоністського збирання територій в єдиній суверенній державі. Етнонаціональна консолідація базувалася на таких засадничих принципах, як історичне самоусвідомлення спільності, ідеали свободи і незалежності, добровільне волевиявлення, опора на власні політичні і матеріальні ресурси. Разом з ухваленням Універсалу про злуку УНР і ЗУНР було задекларовано, що об'єднана УНР "не має й думки забрати під свою власть чужі землі".

 

Важливим є й факт легітимності завершального соборницького процесу, який передував Акту злуки. Ініціатори об'єднавчого руху - Українська Національна Рада та Директорія УНР - ще 1 грудня 1918 року уклали Предвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі.

У січні 1919 року Українська Національна Рада у Станіславі прийняла ухвалу про злуку і надала повноваження своїй делегації завершити оформлення об'єднання двох держав. Президент Ради Євген Петрушевич наголошував:   "По лінії з'єдинення не було між нами двох думок". І, нарешті, завершеного оформлення Акт Злуки дістав після ухвали Трудовим конгресом. Безперечно, сучасні правники і політики повинні робити певні поправки на складні й динамічні процеси української революції, які чимало державних рішень змушували ухвалювати за спрощеною процедурою.

 

Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українського народу. Свідченням того стали січневі події 1990 року, коли крізь трухляві ідеологічні лещата агонізуючого режиму ця пам'ять вибухнула енергією інтелігенції і виструнчилась живим людським ланцюгом, єднаючи Київ і Львів, Схід і Захід України.

 

Якщо події кінця Першої світової війни спричинили крах об'єднавчих зусиль українського народу, то Друга світова війна стала каталізатором збирання роз'єднаних частин України. Вони потрапили в орбіту геополітичних інтересів двох антагоністичних тоталітарних режимів - радянського і фашистського.

 

У результаті нового перерозподілу Європи у 1939 році західноукраїнські землі були інкорпоровані до складу СРСР. Безперечно, тодішнє радянське керівництво вирішувало свої стратегічні завдання, нарощуючи територіальний тулуб держави, найменше турбувалося про соборність України та етнічну консолідацію українців. Якраз навпаки, воно розуміло, що західноукраїнське населення, особливо галичани, несуть на східні терени республіки небезпеку поширення "українського буржуазного націоналізму". Звідси й такі жорстокі методи "комунізації", масові репресії, численні депортації населення, братовбивче повоєнне упокорення Західної України.

 

Попри справжні наміри та сподівання партійно-державного керівництва СРСР, об'єднання всіх українських етнічних території в одній, навіть квазідержавній структурі мало і позитивне значення. Насамперед, це соціальне піднесення, промислова модернізація краю, підвищення освітнього рівня людей тощо.

 

Населення східних та південних регіонів теж відчувало вплив своїх західних співвітчизників. Долаючи суцільні ідеологічні загати, їхня ментальність, культура, політичні настрої знаходили відгук, особливо в середовищі інтелігенції, інспірували дисидентський рух, сприяли національному пробудженню.

 

Безперечно, "золотий вересень" 1939 року не став ідеалом соборницьких устремлінь західноукраїнського населення. Йому набагато ближчим і зрозумілим був січневий Акт Злуки 1919 року. Не випадково, що одне з перших авторитетних громадських об'єднань краю, Галицька асамблея, ще на початку 1990-х років у своїй ухвалі "Про єдність українських земель" правовим підґрунтям входження західноукраїнських земель до України назвала саме Акт Злуки. У тому, що на Всеукраїнському референдумі східні та західні українці проголосували за незалежну, суверенну державу, теж простежується ідейна спадщина злуки, національна воля єдиного народу.

 

При всій неоднозначності сталінського "внеску" в об'єднання українських земель, не можна заперечити, що прирадянське співжиття українців в одній республіці створило певні передумови для територіальної інтеграції та національного самоусвідомлення.

 

Вони й стали базовими для динамічного процесу оформлення незалежності України як суверенної, соборної держави. Завдяки тому вона має повнокровну територію, усталені кордони і мирне життя громадян.

 

Сутнісною рисою української соборності є інтеграція етнічних земель, консолідація духовного і культурного життя, нівелювання регіональних бар'єрів. Акт Злуки насамперед був спробою ліквідації вікової роз'єднувальної межі між Заходом і Сходом України.

 

Унітарність нашої держави закріплена в Конституції України, а цілісність території виступає ключовим фактором її суверенітету. Проте історична спадщина старих розмежувальних ліній сьогодні подекуди проступає на державному тілі України хворобливими плямами регіоналізму.

 

Гіпертрофія цього явища в сучасних умовах може породжувати сепаратистські настрої місцевих еліт, відцентрові тенденції політичного й економічного характеру.

 

Консолідуючим фактором соборності в незалежній Україні виступають міжнаціональна злагода і мир, толерантне співжиття титульної нації та корінних народів, національних меншин. Тому гармонізація міжнаціональних відносин може бути досягнута всебічним розвитком усіх етносів, їх подальшою інтеграцією і формуванням поліетнічної політичної нації. Зберегти одне з найсутніших надбань новітньої суверенної України - міжнаціональну злагоду - є не тільки велінням часу, але й запорукою соборного існування суверенної держави.

 

Незалежна Україна в кінці ХХ століття стрімко ввійшла у світове співтовариство, отримала широке міжнародне визнання, створила дипломатичну службу. Подальша її інтеграція, насамперед до європейської спільноти, потребує виваженої державної політики у міжнародній сфері, гармонізації зовнішньополітичних орієнтацій різних груп населення, знаходження балансу між динамічними геополітичними реаліями і пріоритетами національних інтересів, забезпечення високого міжнародного іміджу України.

 

Українська історична наука, долаючи кризовий стан, поступово розбирає ідеологічні завали минулої епохи, ліквідує численні історичні міфологеми, подаючи у всій складності тернистий шлях українського народу до незалежної, соборної держави. Тільки об'єктивність і правда можуть стати джерелом повчального історичного досвіду, застерегти сучасних будівничих нової України від необачних дій і помилкових рішень.

 

Поза сумнівом, це стосується і подій січня 1919 року, які стали героїчною сторінкою нашої історії, безцінним надбанням духовної скарбниці українського народу, свідченням його величних звитяг і драматичних невдач.

 

Ніби звертаючись до нас, один із творців Акта злуки, державний секретар ЗУНР Льонгин Цегельський говорив про день 22 січня: "Це така дата, що її виучувати будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування Січі". Його слова справді стали пророчими.

 

Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акта Злуки - це не тільки притаманна суспільна потреба, а й наш моральний імператив берегти світлу пам'ять незліченних жертв, принесених українським народом на олтар незалежності, соборності, державності.

 

 

Січень 2007 року                                                                            МЗС

 

Рекомендації щодо організації та проведення

Міжнародного конкурсу з української мови ім. П.Яцика 

серед дітей української діаспори

 

VII Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика (далі - Кон­курс) про­водиться Міністерством освіти і науки України спільно з Лігою українсь­ких меценатів та громадськими організаціями.

Конкурс має на меті:

- сприяти національній єдності та вихованню шанобливого ставлення до культури і традицій українського народу;

- підносити престиж української мови в Україні та за її  межами;

- підвищувати рівень знань з української мови;

- виховувати у молодого покоління українців зарубіжжя любов до мови свого народу, усвідомлення того, що українська мова є генетичним кодом української нації;

Конкурс проводиться як творче змагання учнівської молоді, яка любить і шанує українську мову, виявляє знання мовних тонкощів, має схильність до творчості. Конкурс проводиться щорічно у навчальних закладах України та школах української діаспори незалежно від типу, форми власності та підпорядкування для всіх дітей, які виявили особисте бажання взяти у ньому участь.

Конкурсні завдання для дітей української діаспори  розробляються  Міністерс­т­вом освіти і науки Украї­ни і розміщуються на сайтах міністерства та Ліги україн­ських меценатів, або (за бажанням) передаються через дипломатичні установи України. Конкур­сантам будуть пропонуватися письмові завдання з української мови на визначення грамотності та роботи на розкриття творчих здібностей .

Для організації та проведення міжнародного (заключного) етапу конкурсу пропонуємо в країні, де відбувається конкурс, створити регіональний організацій­ний комітет та обрати його голову. Голова оргкомітету  несе відповідальність за організацію конкурсу, за секретність завдань та відправку їх  в Україну. Регіональ­ним комітетом визначається час та місце проведення конкурсу. Виконання конкурс­них робіт дітьми рекомендуємо провести в одній або кількох школах регіону одночасно. Якщо кількість учасників конкурсу перевищує 60 чоловік, просимо провести відбір кращих робіт, розглянувши їх на засіданні журі, склад якого зат­верд­жується регіональним оргкомітетом. З тих робіт, що розглядались регіональ­ним журі, просимо відправляти  не більше п’яти робіт з кожної паралелі.

Конкурсні роботи до 10 березня 2007 року необхідно надсилати на адресу Інсти­туту інноваційних технологій і змісту освіти ( каб.228, сектор освітніх зв’язків з діаспорою), вулиця П.Сагайдачного, 37, м. Київ, 04070, Україна.

Роботи учасників конкурсу будуть зашифровані та передані на розгляд журі, яке складається з провідних науковців та кращих вчителів України. За результатами перевірки робіт (кількістю набраних балів) будуть визначені переможці та лауреати.

Нагородження переможців VII Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика відбудеться у травні ц.р. Переможці будуть відзначені дипломи І, ІІ, ІІІ ступенів і цінними подарунками. Діти з шкіл української діаспори, які посядуть перші місця у конкурсі (віком 10-16 років), будуть запрошені в Україну на відпочи­нок у літньому оздоровчому україномовному таборі.

Разом з конкурсними роботами бажано надсилати інформацію про проведення конкурсу, його учасників, а також відгуки вчителів  про завдання, їх відповідність рівню знань учнів та складність.

Телефони для довідок: (044) 417-85-53, факс 417-83-36 (Колесник Лариса Олександрівна).

Сайт Міністерства освіти і науки України: www. mon. gov.ua.

 

Довідкові матеріали

про Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика

 

 

У 2006-2007 навчальному році відбувається  VII  Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика.

Конкурс було засновано Міністерством освіти і науки України та Ліги українських меценатів.  Петро Яцик -  українець з  Прикарпатського села Верхнє Синьовидне, який емігрував у Канаду, зумів там створити будівельну корпорацію та стати мільйонером. П.Яцик був одним із ініціаторів проведення конкурсу з української мови та надав фінансову підтримку для його проведення. П.Яцик приїздив в України разом з донькою Надією, був почесним гостем  конкурсу.  Після його смерті конкурсу присвоєно ім’я Петра Яцика. Фонд, який створила його донька,   всі ці роки здійснював фінансову підтримку конкурсу. 

         Міжнародний конкурс з української мови  щороку стартує в одному із обласних центрів України  9 листопада в День  української писемності та мови.

             Зі здобуттям Україною незалежності, одним із найважливіших завдань, яке постало перед державою, було створення всебічних умов для розвитку і утвердження української мови як державної.

         Указом президента України 9 листопада - встановлено і відзначається як День  української писемності та мови.

         День, свято української писемності та мови,  пов’язується з іменем преподобного Нестора (відзначається православною церквою 9 листопада). Ім’я Нестора-літописця  є складовою нашої культури, а культура - це свідоме пізнання світу, духовна вишуканість та переконаність.

         Відзначення свята української писемності і мови є добрим початком розголосу нашої історичної слави, утвердженням українців як великої нації, що має за плечима  тисячолітню історію, а попереду перспективу сходження і розвитку.

          Свято, як і Міжнародний конкурс з української мови, спрямоване на підтримку рідної мови, з метою привернення уваги світового українства до проблем української мови, на необхідність її вивчення і розвитку, пропаганду і популяризацію української мови, та, водночас,  демонстрацію її краси і багатства, літературної довершеності. 

 

                                                    *************

 

Завдання

для учасників

Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра  Яцика

(для шкіл української діаспори)

2006 -2007 н. р.

 

 

2-й рік навчання

(Для виконання завдання надається 1 астрономічна година)

 

 

1. Відгадайте загадки, запишіть слова-відгадки, підкресліть букви, які позначають голосні звуки.

 

Хвіст крючком, ніс пятачком.

 

Що мовчить, а розуму вчить?

 

 

2. Допишіть речення.

 

Цибуля гірка, а морква (яка?) ... .

Огірок зелений, а буряк (який?) ... .

Троянда червона, а конвалія (яка?) ... .

 

 

3. Допишіть, як хто пересувається.

 

Жаба ... .

Риба ... .

Орел ... .

 

 

4. Подані слова кожного рядка розташуйте так, щоб вийшло речення. Утворені речення запишіть.

 

Читання, закінчився, урок.

Перерва, велика, почалася.

На, учні, вийшли, усі, подвір'я.

Василько, залишились, у, Мар'янка, класі, та.

Сьогодні, чергові, вони.

 

3-й рік навчання

(Для виконання завдання надається 1 астрономічна година)

 

 

 

1. Спишіть. Поставте знак наголосу в кожному слові. Підкресліть у словах букви, які  позначають м'які (=) й  тверді (-) приголосні звуки.

 

Зацвіла в долині

червона калина,

ніби засміялась

дівчина-дитина.

        

 

2. Розташуйте подані слова у дві колонки за алфавітом:  у першу – назви фруктів, у другу – овочів.

 

Абрикос, редиска, помідор, лимон, яблуко, морква, капуста, груша, буряк, квасоля, слива, персик, горох, апельсин, картопля.

 

 

        

3. Поширте речення за допомогою поданих запитань.

 

Дівчатка (що роблять?) (яку?) пісню.

У лісі (хто?) знайшли (кого?)

По морю (що робив?) (який?) корабель.

 

 

 

4. Розмістіть і запишіть  речення так, щоб утворився зв’язний текст.

 

Зайшла у трамвай старенька бабуся. Бабуся подякувала Ігореві й сіла. Ігор схопився з місця. Їхав Ігор з мамою трамваєм.

                                    
 

4-й рік навчання

(Для виконання завдання надається 2 астрономічні години)

 

 

 

1. Замініть кожне з поданих словосполучень близьким за значенням іменником.


 

Сильна метелиця -

Велике нещастя -

Дощ з блискавкою -

Сильний дощ -

 

2. Випишіть виділені слова, розберіть їх за будовою.

 

Вишила суничку нитка червоненька.

Вишила листочок нитка зелененька.

Вишила садочок, вишила долинку,

Вишила у небі сонечко й хмаринку.

                                               Г.Кирпа.

 

 

3. Утворіть речення з поданих слів кожного рядка, якщо треба змінивши закінчення.     

 

1. наша, стояла, недалеко, будинок, від, море.

2. діти, в, морська, вода, купалися, часто.

3. на, море, хвилі, були, великі.

4. над, море, літали, чайки.

 

 

4. Кожне з поданих словосполучень уведіть в окреме  речення.

 

Голки для шиття;    ялинові голки.

Гарячий чай;         гаряче серце.

 

 

5. Складіть і запишіть лист-привітання з Днем народження.


 

 

5-й рік навчання

(Для виконання завдання надається 2 астрономічні години)

 

 

 

1. Дайте повні відповіді на подані запитання, використовуючи іменники в дужках. Запишіть. У відповідях підкресліть іменники у множині.

 

1. Яких тварин ти бачив в зоопарку? (тигри, мавпи, ведмеді, леви)

2. Яких дерев багато в наших лісах? (берези, ялини, сосни, дуби)

3. Чого багато біля пристані? (катери, човни, яхти)

 

 

2. Спишіть текст, вставляючи пропущені букви е та и.

 

Прокинулася с..ничка вранці. Под..вилася довкола. Сніг л..жить. Але їй в..село. Пурхнула на в..соку б..різку. Заспівала в..селу пісню. Скоро в..сна прийде, т..пло прин..се. Знову ліс заз..л..ніє.

 

 

3. Спишіть речення, розкриваючи дужки. Підкресліть прийменники однією лінією, а префікси – двома.

 

Човен (від) плив (від) берега.

Ми (до) їхали (до) школи автобусом.

Марійка (на) писала (на) конверті свою адресу.

 

 

4. Спишіть текст, додаючи замість крапок потрібні за змістом слова.

 

Вдень на небі світить ... , а вночі – ... .

Влітку сонце сходить ... , а взимку – ... .

 

 

5. Складіть і запишіть твір про осінь, використовуючи такі прикметники: золота, щедра, лагідна, багряна, жовтолиста, мінлива.
 6-й рік навчання

(Для виконання завдання надається 2 астрономічні години)

 

 

 

1. Які слова тут зашифровано? Прочитайте і запишіть їх. З виділеними словами складіть речення.

 

Мі100, г1а, 3тон, 3вога, смор1а, гор1а, 100ли, ві3, ві3на, 40а, 100рінка, 100лиця, 7я, і100рія.

 

 

 

2. Доберіть до прикметників антоніми. Запишіть їх.

 

Теплий, веселий, добрий, солодкий, яскравий, білий, верхній.

 

 

 

3. Утворіть словосполучення, у яких наведені слова були б головними.

 

 Будинок, широкий, п’ять, захований, писати, цікаво, щось.

 

 

 

4. Спишіть слова, вставляючи йо чи ьо.

 

Л....н, ра....н, бад....рий, сер....зний, ....д, ма....р.

 

 

 

5. Допишіть казку про лисицю і журавля. Підкресліть іменники, визначте їх рід.

 

Лисиця покликала журавля на обід і подала кашу на тарілці. Журавель нічого не міг взяти своїм довгим дзьобом, і лисичка сама все зїла.

На другий день ...

 

            

7-й рік навчання

(Для виконання завдання надається 2 астрономічні години)

 

 

 

1. Випишіть подані слова у три колонки: у першу – слова, у яких звуків і букв порідну; у другу – слова, у яких звуків менше, ніж букв; у третю – слова, у яких звуків більше, ніж букв.

 

Явір, огороджений, опоряджую, ходжу, мряка, гребінь, щедрий, малюк, юрба, динька, знаємо, оцінювати, безкраїй, сяють.

 

 

2. Перепишіть, добираючи з дужок потрібні букви. Вставлені букви підкресліть.

 

Робота наша – дж(е,и)р(е,и)ло радості. Д(е,и)р(е,и)во по плодах пізнається. Всяка розк(и,і)ш може зуб(о,у)жіти й висохнути, лише чесне р(е,и)м(е,и)сло забезпечить неп(и,і)шне, але спок(и,і)йне існування. Краще голий та правдивий, ніж б(а,о)гатий та беззаконний. Не слід пр(е,и)неволювати друга до того, що тебе зв(е,и)с(е,и)ляє, а його мучить. Без розуму й за морем п(а,о)гано.

 

 

3. Спишіть. Покажіть усі можливі переноси.

 

Кукурудза, гайок, війна, голка, ялина, аптека, годинник, подзвонити, підвозити, розгрібати.

  

4. Поширте речення різними однорідними членами. Запишіть. Усі члене речення підкресліть.

 

Школярі садили яблуні. Опадає листя. За річкою зеленіє ліс.

  

5. Уявіть котрийсь із фантастичних предметів, які згадується в казках, фільмах, художніх творах (наприклад, чарів паличка, машина часу тощо). Складіть і запишіть художній опис одного з таких фантастичних предметів.

 

 

8-й рік навчання

(Для виконання завдання надається 2 астрономічні години)

 

 

1. Спишіть, добираючи присудки відповідно до змісту. Підкресліть головні і другорядні члени речення.

 

У лісі ... тиша. Небо ... хмарами. Молоде листя жадібно ... вгору назустріч дощу. Стежка темною стрічкою раз у раз ... між кущами. Під ногами стиха ... вогке старе гілля. Незабаром дорога ... з лісу і ... по горі над берегом.

  

2. Виберіть потрібне слово з довідки для влучного порівняння. Запишіть утворені порівняння, з одним утворіть складне речення.

 

Хоробрий як ...,      боязкий як...,

гарний як ...,            упертий як ...,

хитрий як ...,             німий як ...,

тихий як ...,               балакучий як...

 

Довідка: заєць, миша, лев, осел, лисиця, свиня, риба, сорока.

 

 

3. Запишіть слова у дві колонки: у першу –слова з префіксом при-; у другу – слова з префіксом пре-.

 

Пр..брати, пр..мокрий, пр..дивний, пр..ручений, пр..азовський, пр..тримати, пр..важко, пр..ніс, пр..ірпінський, пр..хилити, пр..скорити, пр..мудрий, пр..чинити.

 

 

4. Які фразеологізми заховані в цих запитаннях? Відгадайте і запишіть.

 

1. Що можна ловити все життя, але не спіймати ніколи?

2. Коли беруть ноги на плечі?

3. Що можна ламати без рук і без будь-якого знаряддя?

 

 

5. Чи знаєте ви щось про походження назви свого міста чи села?

Напишіть твір на цю тему.


 

 

9-й рік навчання

(Для виконання завдання надається 3 астрономічні години)

 

 

                                    

1. Доберіть по 3 слова до кожної зі схем.

 

1. префікс + корінь + закінчення.

2. префікс + корінь + суфікс + закінчення.

3. корінь + суфікс + закінчення.

 

 

2. Запишіть слова у три колонки, розкриваючи дужки: у першу – слова з префіксом з-; у другу – слова з префіксом зі-; у третю – слова з префіксом с-.

 

(з/зі/с)ставити, (з/зі/с)найти, (з/зі/с)м'ятий, (з/зі/с)фотографувати, (з/зі/с)псувати, (з/зі/с)бирати, (з/зі/с)брати, (з/зі/с)ламати, (з/зі/с)в'ялий, (з/зі/с)тулити, (з/зі/с)йти, (з/зі/с)малку.       

 

 

3. Запишіть слова, вставляючи и або і. У кожному рядку підкресліть зайве слово.

 

1. Х..мія, математ..ка, астроном..я, г..мнастика.

2. Антракт..да, Мадр..д, Браз..лія, Мар..я.

3. В..мпел, ол...мпіада, чемп..онат, еп..тет.

 

 

4. Прочитайте. Випишіть лише словосполучення. Визначте у них головне і залежне слово.

 

Приготуватися до зустрічі. Протягом місяця. Розпускаються бруньки. Хмарний день. Пливемо за течією. Троянди й виноград. Понад берегом. Палити заборонено. Вздовж лану. Будемо поспішати.

 

 

 

5. Зробіть повний синтаксичний розбір речень. Накресліть схеми.

 

Люблю людей землі моєї, бо й я землі моєї син.

Хоч була осінь, а день видався теплий, погожий.

 

 

6. Напишіть твір-роздум  на тему “Що я найбільше ціную в людині”.

 

10-й рік навчання

(Для виконання завдання надається 3 астрономічні години)

 

 

 

1. Спишіть, вставляючи пропущені вказівні слова і розставляючи розділові знаки. Виділені слова розберіть як частину мови.

 

Хто принижує чужу честь ... і свою топче.

Яку дружбу заведеш ... й життя проведеш.

Не ...друг що лащиться а ... що печалиться.

Що собі не мило  ... й людям не зич.

Де більше науки ... менше муки.

 

 

2. Спишіть, вставляючи, де треба, пропущений апостроф.

 

Цв..ях, сурм..яний, духм..яний, розм...якнути, дзв..якнути, комп..ютер, порть..єра, пів..яблука, ін..єкція, різьб..яр, св..ято, тьм..яний, мавп..ячий, верб..я, торф..яний, без..ядерний, рель..єф.

 

 

3. Наведені слова поставте у формі місцевого відмінка і запишіть. Визначте корінь.

 

Ріка, вухо, подруга, ніж, дорога.

 

 

4. Поясніть значення поданих прикметників, складіть з ними речення.

 

Веселий – веселковий, сумний – сумнівний, жалібний – жалюгідний.

 

 

5. Визначте і підкресліть такі члени речення:

 

1. підмет: Чотири літа пролетіло.

2. присудок: Ніч видалась темнішою.

3. додаток: Я машинально зриваю цвіт яблуні.

4. обставини: Понад ставом увечері шепчуться осокори.

 

 

 

6. Напишіть твір-роздум  на тему “Що врятує світ?”

 

 

11-й рік навчання

(Для виконання завдання надається 3 астрономічні години)

 

 

1. Спишіть, розкриваючи дужки, словосполучення, підкресліть числівники.

 

'ятдесят)мільйонний народ, (сто)тисячні трибуни, (сорок)відерна бочка, (два)тисячний колектив, (сімдесят три)метрова відстань, (вісімдесят п'ять)річний ювілей, (три)сотий глядач.

 

 

2. Спишіть, вставляючи, де це потрібно, пропущені букви і апостроф.

 

Е..зам..наційний, р..ю..зак, прислів..я, ле..кий, прац..овитий, Ізмаїл..с..кий, Вас..чин, жираф..ячий, з..л..нес..н..кий, мавп..ячий, біл..ці, довір..я, дитин..чин, ад..ютант, фу..бол.

 

 

3. Спишіть, розставляючи розділові знаки.

 

Туман ішов очевидячки з річки з плавнів. Бачу здалека хвиля іскриста грає вільно на синьому морі. Знову зацвіли сади і дружно загули бджоли. О пісне вкраїнська дзвінка невмируща ти мука і радість ти гнів і любов. Правда може я сам таки в цьому й винен. Як помер батько земля йому пухом зоставив нам дев’ять пар волів полових хороших.

 

 

4. Затранскрибуйте слова. Зробіть їх фонетичний розбір.

 

Перехідність, заміщення, розчинність.

 

 

5. Спишіть. Зробіть повний синтаксичний розбір речення. Накресліть схему.

 

А місяць, що перше висів серед ясного неба сірою малопомітною плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим чарівним огнем.

 

 

 

6. Напишіть твір - роздум на тему "Дороги, які ми обираємо"

Завдання для студентів вищих навчальних закладів

(Для виконання завдання надається 3 астрономічні години)

  

1. Затранскриптуйте слова Зробіть фонетичний розбір трьох з них (на вибір).

 

Безпросвітний, помилятися, радишся, дочці, пестливий, нігтик, непримиренність.

 

2. Розберіть слова за будовою.

 

Етнографічний, неперевершеність, електрозварювальник, перерозподіл, безпрограмний, укупі, передранішній.

 

 

3. Доберіть синонімічні слова до поданих фразеологізмів.

 

З р а з о к: Пекти раків – червоніти.

 

Робити з мухи слона. Пасти задніх. Намотати на вус. Плутатися під ногами. Ні пари з уст. Виходячи з себе. Впадати в очі. Втирати очі. Розбити глека. Ловити гав.

 

4. Поясніть значення омонімів.

 

Атлас – атлас.     Брак –брак.     Метр –метр.

Грамота – грамота.     Лава – лава.

 

 

5. Спишіть. Зробіть повний  синтаксичний розбір речення.

 

Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутні роки твою м’яку, сиву воду, ходив босий по твоїх казкових висипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих про давнину, що лічив у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячись часом униз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах (О. Довженко).

  

 

6. Напишіть твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему "Ти знаєш, що ти - людина".

 

Зустріч представників товариства «Карпати» с члені посольства Україні в Р. Словенія, 28.6.06

Сьогодні, 28. червня для українців великий день – День конституції   держави Україні.  15 років назад було інакше. Не можу здибати тільки слів с котрими можна сказати який цей факт важний і скільки часу на нього мусіли чикати. Багато, дуже багато витекло води через ріку Дніпро і багато вітрів передуло через український степ…

 

І раз, зі правді, відбулося: тисячорічні мрії реалізувалися і наша Україна начала світити як зірка на небі. Втішилися всі українці та інші люди котрі знають про козацьку славу: всі ми ледве дожидали день перемоги і час як можливо без страху сказати: Є Україна і завжди буде і її зірка ніколи не угасніть… 

 

Такі думки прийшли до мене і хочу сказати як ся почуває українець котрий ніколи не бачив свої Батьківщини. До тепер не міг бачити бо моя батьківщина дуже далеко від мене і моїх дідів котрі сто років назад переселилися з Галичини до Боснії.

 

Так сталося дуже давно як ще існувала Австро Угорщина. Мої прадіде переселилися думаючи що буде краще жити в далеким краю де є «багато лісів і квітів».

 

Вони поїхали на далеку дорогу та не знали що перейде стільки часу і що декотрі їх діти ніколи не будуть бачити рідного краю. Забули що сказав батько Тарас Шевченко:

 

Пішов козак сумуючи,

Нікого не кинув.

Шукав долі в чужим полі,

То там і загинув …

 

Ну так, було як було і все вже перебуло. Хочу написати що було 28.6.06: Представники товариства «Карпати» дістали від Його Екселенциї, пана Станіслава Єжова запрошення до участи  на торжестві Дня конституції України. Велика  радість та честь була для нас бути учасниками на такий великий празник. Для нас було велике щастя:  слухати рідну мову та заспівати слова гімну: Ще не вмерла Україна.

 

Можна сказати що для мене було перший раз, на українські території співати українській гімн і бути разом з нашими братами. Бажаю для себе і всіх українців живучих на території Р. Словенія щоби це не був останній раз:  що би  було багато успіхів для всіх.

 

І всі українці що не бачили свої Батьківщині нехай там чім скоріше поїдуть.

   

                     Андрій Гевка 

 Пікнік в м. Ішка вас

 

27. травня 2006. року для товариство «Карпати» був особливо гарний день. Бажаємо що би було ще багато таких днів, що би так дружили ся й що би у нас була добра воля. Всі, котрі хотіли і могли прийти до нас, не прийшли дурно: бо зі правди все є чудово: природа, країна, ріка Ішка, обслуговане і друге. На коротко: Хто ще не був в Ішки васи, Ишкему Вінтгарю і хто ще не бачив природних красот, котрі ховаються  під горю Крім, він багато запізняв.       

 

Товариство «Карпати» же довго часу думало про тим, де будемо зробили 2. стріч  і де будемо приймити наший члені та товариши. Було багато думки    про погоду і про тем як будуть приїхати люди  з далеких міст, бо знаємо що наший члені мешкають на різних кінцях Р. Словенії, знаємо добре що не так легко прийти до нас.

 

У нас було декілька планів: зустріч в м. Веленє, Бізовик,   Зайчя  Добрава ітд, і на кінцю ми договорилися що буде ще раз локація в Ішкий васи  бовторік, точно 28. травня, було нам дуже гарно і ми пережили чудові часи. Це головний факт що ми ще раз вибрали таку локацію.

 

Небо вранці 27. травня було закрите хмарами і сонце ледве світило. Ми не знали який день буде, бо хто вранці подивися на  небо не міг бути оптимістом. В 7. годині я поглядав  на скло від машині і чекав чи буде впала яка крапка дощу…

 

Кухар Андрій був вже давно встав і лагодив матеріали. На машину клав багато коштів: банники, тарелі, виделці, хліб, м’ясо…

Набралося багато всього, що вже не знав, як все забрати. Побачив добре і видів що треба ще одного котрий повезе все що треба до локації.

 

Господар і його дружина вже чикали в Ішкий васи що би помагали членом «Карпати», прилагодити локацію, розмотати електричний кабал, поставити столи, лавки, наложити вогонь…   

Іни члени мали свої завдання – робили точно як годинник: пан Думка клав по дорозі показники від м. Іг до Ішке васи, браті Гуцман старалися за локацію, Іван Дзера забрал всі свої з м. Веленє і в свою машину поклав все щодо шпорту. Славко Фигурек та Іван Шикора мали завдання привезти пиття для всіх нас, бо пиття не сміло бракувати, бо добре знаємо який довгий день буде.. 

 

Голова товариства Євген Петришин ще роздумував слова який буде сказав людям на пікніку. Секретар Андрій Гевка мав зі собою все для техніки: Cd – player, мікрофон та велику торбину з матерялом щодо товариства «Карпати». 

 

В 10. годині було на місце вже багато закликаних. Нічого страшного що вони мешкають так далеко, вони приїхали з: м. Веленє, м. Єсеніце, м. Целє, м. Марибор, м. Любляна та з інших міст Р. Словенія. 

Ми ще окремо були весели як побачили між нами гості з Україні: це були пан Лев Попел та пан Михайло Крещишин.

На жаль пана С. Єжова посолю Україні в Р. Словенія не було, бо не міг прийти від роботи. Ну він закликав нас по телефону та всім нам бажав всього найкращого, обіцяв допомогу при здійсненню наших   завдань.    

 

На місцю де кухари вже добре курилося, і пиття вже було до воли. Закликані, та гості весело приходили   

І кожний приносив добру волю. Декотрі від них  не забув на український звінчай що в гості не треба йти чи не маєш зі собою горілки. 

 

В 11. годині пан Петришин вітав всі присутні, на коротко сказав про історію товариства і завдання тощо. Секретар Андрій Гевка представив звіт за минулий рік і   представив що буде далі.

 

Як було все закінчено всі присутні дістали гуляш і потім чулося як дзвонять лишки та тарелі. Маестро кухар постарався що би був гуляш смачний. Меж тем часом всі слухали гарні звуки українських пісень.         

 

До вечора було ще довго і всі присутні пошукали для себе роботу: спорт, розговор, морожене, пиття…  

Було так гарно і день минув дуже живо. Прийшла вже 21. година, а ми ще сиділи і говорили про тим як буде далі..

Андрій Гевка

 

3. фестиваль української культурі «КАЛИНА»

23. червня, в м. Сремська Мітровіца, (Сербія) відбувся 3. фестиваль української культурі. Організатором була  «Національна рада Української національної меншині  Сербії і Чорні Горі». Це був дуже великий проект на міжнародному урівні. Було запрошено багато люді із колишньої Югославії, Україні і других країн  де мишкає українська діаспора.

Перший день була відкрита «Етно – художня виставка», а увечері була програма співаків. По концерту були запрошені всі учасники до готелю. Там нас чикала смачна вечеря  та «універсальний ансамбль» котрий співає українські та сербські пісні.

Другій день був на програми  «Круглий стіл – Нарада» для тематики: «Українці на просторих колісної Югославії». Координатором того проекту є пан Борис Небесний.

Учасниками були: пан Павло Головчук, пані Славіца Паньків Карпа, пан мр. Средоє Лаліч, пан Лука Хайдуковіч, пан Андрій Гевка та пан Іван Терлюк. Вони мали презентацію текстів, та інших матеріалів  щодо круглого столу.

 Щодо учасників на фестивалю  поступали: КМТ «Іван Сенюк» м. КулаУКМТ «Кобзар» м. Новий Сад, КМТ «Калина» м. Індія, ТПУК «Коломийка» м. Сремська Мітровіца. Гості концерту із Україні: Вокально-інструментальний ансамбль «Зорепад», м. Бучач, Чоловічий квартет «Бучачані», Ансамбль танцю «Юність» з м. Львова, Танцювальний ансамбль «Веселка» з Будапешту, Угорщина і КПСУ «Тарас Шевченко» з Баня-Луки, Республіка Сербська, БіХ. 

Можна сказати що відбулися два незабутня дня для усіх учасників, глядачів, та слухачів. Широка українська душа закрила ціле місто. Найкраще було що ми всі разом очутили велику подяку що ми зустрілися і почували  що все одно: серце, розум, думки та душа…

Українці з нашої Батьківщині були зацікавлені і довільні, також як ми котрі мешкаємо по чужім світі.

                                                                                                                                                                                Андрій Гевка

Святкування »старого« Нового Року, 13.1.2007

Цього року товариство »Карпати« знову вирішило святкувати Новий Рік за Юліанським календарем. І причина не в тому, що ми хочемо якось вирізнитися чи не поважаємо свята, яке святкує більшість людей на Європейських просторах. Бажаємо лише запропонувати щось, що виходить за рамки повсякденності, зібрати разом наших членів і друзів, почастувати шановних гостей, запросити на зустріч членів Посольства України, сказати кілька підбадьоруючих слів і скуштувати страви української та словенської кухні. У цій розповіді описано зміст нашої зустрічі.

Як бачимо на наведених нижче фотографіях, усе замислене було в точності виконано. Шкода лише, що не можемо почути усіх гарних слів, промовлених на зустрічі, послухати музичні номери і скуштувати смачної їжі, приготованої з нагоди свята. Тому запрошуємо всіх допитливих і зацікавлених у знайомстві з нащадками козаків …

Своєю присутністю нас вшанували дорогі представники Посольства України. Пан Посол Станіслав Єжов виголосив гарну промову і поздоровив присутніх українською мовою. Він не забув побажати нам багато щастя й здоров'я. Згадав також зразкову співпрацю з товариством »Карпати« і висловив бажання, щоб здійснилися наші спільні цілі.

Пан секретар Андрій Гевка подякував Послові за добрі слова, виступив із промовою сам і запросив усіх присутніх розпочати урочисту вечерю у супроводі приємної української музики.

Кількох присутніх зацікавило, чому ми святкуємо Новий Рік за Юліанським календарем і чому вживаємо вираз »Новий Рік за старим стилем«. Щоб не було непорозуміння і помилкових даних, що цього календаря дотримуються лише вірники православні, сповіщаємо, що йдеться про набагато ширший обсяг. Серед інших його зберегли також ми Українці й Русини – греко-католики.

Для кращого розуміння Юліанського календаря пропонуємо офіційне тлумачення, взяте з Інтернетної енциклопедії. Там написано так

Юліанський календар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Юліанський Календар - був введений починаючи із 1 січня 45 р. до н.е. Юлієм Цезарем у кінці 46 до н.е. Опираючись на поради грецького астронома Созігена (Sosigenes) та з метою добитися того, щоб певні астрономічні події на зразок весняного та осіннього рівнодення відбувалися щороку в певний цілком визначений день, Цезар узгодив тривалість року із сонячним календарем, тобто встановив її рівною 365 із чвертю дня ( 365.25). Четвертинки дня враховувалися наступним чином: кожного четвертого року до календаря додавався ще один день, і тривалість місяця лютого ставала не 29, а 30 днів.

Свого часу Гай Юлій Цезар пожартував: "Римляни завжди перемагають, але ніколи не знають коли це трапилося."

Ім'я Цезаря вшановано у латинській назві сьомого місяця (тодішнього п'ятого) - Julius. Пізніше, Октавіан Август виправив конструкцію високосного року, і восьмий місяць на його честь був названий Augustus. А щоб не осоромитися перед імператором-попередником, місяць серпень Augustus також отримав 31-й день, який взяли з кінця року - 29/30 лютого. Таким чином лютий вкоротився й став тривати 28 днів звичайного року й 29 високосного.

Але юліанський рік тривалістю в 365 днів і 6 годин довший за істинний сонячний рік (365.2422 днів, або 365 днів, 5 годин, 49 хвилин і 46 секунд) на 14 хвилин 11 секунд. Різниця складає близько 0.0078 дня за рік або близько одного дня за 128 років. За півтора тисячоліття календар знову відставав на десять днів. Що й стало причиною введення в 1582 році Григоріанського календаря.

 

Клопотання про спонсорство словенського перекладу

"Кобзаря" Тараса Шевченка

 

Обгрунтування:

 

Цього року ми відзначаємо соту річницю перекладу "Кобзаря" Т. Шевченка словенською мовою, здійсненого священиком Йосипом Абрамом, який зробив надзвичайно багато для взаємного знайомства культур словенців та українців. До наших днів збереглося лише кілька примірників книжки, які стали бібліографічним раритетом. Тому товариство "Карпати" вирішило здійснити перевидання цього перекладу і ще раз оживити події сторічної давності.

 

Під орудою др. Янеза Е. Крека (літературний псевдонім "отаман Остап") та за участю інших словенських просвітителів з вищих церковних кіл у Штан'єлу, рідному місті перекладача, крім згаданого перекладу виникла ще й "Запорізька Січ" -- гурток, у якому словенці черпали натхнення й мужність для здійснення своїх віковічних мрій.

 

Сьогодні ми щасливі продовжувати справу, розпочату сто років тому. Середньовічне місто Штан'єл готується до промоції книжки (наступний крок -- відкриття пам'ятників Й.Абраму та Т.Шевченку). Дух Запорізької Січі не вмирає! Для кожного свідомого словенця й українця в Словенії Штан'єл постане його жвавим нагадуванням.

 

Перевидання перекладу "Кобзаря" -- для всіх нас велика культурна подія. Передмову до нового видання написав др. Володимир Осольник, професор філософського факультету Люблянського Університету.

 

 

Оскільки товариство "Карпати" не має коштів, достатніх, щоб покрити видатки на друк, просимо Вас про надання спонсорської допомоги. Всім, хто з нами співпрацюватиме в будь-який спосіб, ми будемо дякувати особисто.

 

Грошові внески можна переказати за такими реквізитами:

 

Ljubljanska banka: Davčna številka -  27515770; Št. računa: 02018 – 0255344120.

 

Секретар товариства

Андрій Гевка

 

ДОЦІЛЬНІСТЬ ВНЕСЕННЯ МОЖЛИВИХ ЗМІН ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАКОРДОНОГО УКРАЇНЦЯ»;

 

 

Ідея Закону непогана, і якби він діяв, то приносив би користь і діаспорі й самій Україні. Але він справляє враження "мертвонародженого": його опубліковано у 2004 році (ще за часів Л.Кучми), на порозі -- 2008 рік, а ми ніяк не відчули цей закон.

 

Зокрема, практично привабливою виглядає Стаття 8, де проголошується, що "... закордонні українці  -  громадяни  держав,  з  якими  Україна  має візовий режим, мають право на безкоштовне оформлення багаторазової візи для відвідання України без  надання  відповідного  запрошення терміном  дії  на  5  років  на  підставі посвідчення закордонного українця." А як Україна трактуватиме українців  -  громадян  держав,  з  якими  Україна  не має візового режиму? Для одних -- мати, для інших -- мачуха? Нас будуть ділити на білих і чорних? Хтось хоче внутрішні чвари ще й за кордон перенести?

 

Щодо можливості змін Закону, то я не знаю, чи щось можна змінити, і хто б врахував наші зауваження. Я його докладно перечитаю. А поки складається враження, що він дуже багато обіцяє, але його дія майже непомітна, а ще точніше -- її взагалі нема. Я цікавився в інших країнах, зокрема в БіХ та Хорватії, і не чув, щоб хтось здобув згаданий статус. Гадаю, що на Україні мали б розуміти, що йдеться скоріше про почесний титул, і що ми -- ті, хто живе за межами України, не розраховуємо на те, що нам щось подарують і ми матимемо з того якусь матеріальну користь. У мене особисто виникло відчуття, що справу настільки ускладнено й забюрократизовано, що навряд, чи хто здобуде згаданий "Статус закордонного українця".

 

-  Пропозициї щодо введеня зразка посвідчення закордоного українця (яким бачать це посвідчення закордонні українці?)

 

Знову ж таки, ідея непогана  -- але жодної конкретики: стаття 5 згаданого Закону містить такий шедевр бюрократичної творчості: "За оформлення  посвідчення  закордонного  українця  або  його дубліката встановлюється плата,  порядок стягнення і  розмір  якої визначаються Кабінетом Міністрів України." Який конкретно порядок? Десь про нього можна прочитати? Яка плата, які її розміри?

 

Стосовно взірця. Ми взагалі не знаємо, як він виглядає. Взірець може бути надзвичайно простим і міститити прізвище та ім'я, дату та місце народження та інші загально прийняті дані. Я тут не бачу жодних ускладнень. Гадаю, що неважко довести наше українське походження (інша справа -- якщо хтось схоче дістати українське громадянство). В Україні мають розуміти, що ми -- українські емігранти -- пишаємося своїм походженням і хочемо ще більше самоутвердитися. Нам не байдужа доля нашої старої Батьківщини. Коли в світі зростає репутація й вага України, зростає й наше самоусвідомлення і нас інші народи більше цінують. Що ж до Республіки Словенії, то проблема ототожнення не-словенців є досить актуальною.

 

 

-  ПОТРЕБИ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАД ЗА КОРДОНОМ В ОТРИМАННІ МАТЕРІЯЛЬНОЇ ДОПОМОГИ У 2008 РОЦІ;

 

 

Що стосується матеріальної допомоги, то ми маємо досить сумний досвід. Виникає питання, чи можливо дістати таку допомогу насправді, і чи дійсно на це виділено якісь конкретні кошти. Хоча Стаття 11 і передбачає "... створення оптимальних умов та можливостей для задоволення їхніх  соціальних, культурно-освітніх, інформаційних та інших потреб", але щоб ці наміри матеріалізувалися, потрібні гроші, а де їх взяти? Символічним жестом тут не відбутися. Черговий парадокс: за кордоном нині десятки мільйонів українців, які в цілому живуть набагато краще таких же десятків мільйонів в Україні, яким держава не спроможна забезпечити достойного життя. Отже, просити гроші від Батьківщини -- аморально. Традиційно українська діаспора підтримувала Україну матеріально. Інша річ -- культурно-освітня й методична допомога.

 

Якщо ж від абстрактних узагальнень спуститись до проблем товариства "Карпати" в Словенії, то тут питання будь-якої допомоги завжди стояло гостро: адже переважна більшість його членів -- вихідці з Боснії, свідки і жертви братовбивчої війни, які ще не встигли повною мірою інтегруватися в словенське суспільство.

Програма могла б бути якісною і доволі масштабною. У нас є багато здібних людей, які охоче й безкорисливо працюють, та каменем спотикання суть матеріальні засоби. Переклад "Кобзаря" на словенську мову нам вдалося перевидати лише через два роки наполегливої праці та постійних пошуків подолання різноманітних перешкод. Спочатку потреба зібрати 10000 €, щоб оплатити проект репринту Т.Шевченка, виглядала як наукова фантастика. Ми могли б посилатися на Указ Президента Ющенка про підтримку українців за кордоном, але це видається безглуздим. Насамкінець зауважимо, що товариство "Карпати" виконує свої обіцянки, і ми ніколи не витрачаємо коштів марно. 

 

НАШІ КОРОТКОТЕРМІНОВІ ТА ДОВГОСТРОКОВІ ПЛАНИ (З НИМИ ВІДПОВІДНО ПОВ'ЯЗАНІ НАШІ МАТЕРІАЛЬНІ ПОТРЕБИ)

 

  1. Постійне вивчення досвіду успішних товариств українців у сусідніх державах, зокрема в Угорщині, де під керівництвом пані Хортяні українська громада від Уряду Угорщини спромоглася отримати регулярну фінансову допомогу на культурні потреби.
  2. Вивчення та запозичення досвіду товариств словенців у сусідніх державах.
  3. Правова й мовна підтримка та поради новоприбулим українцям, які ще не знають словенських реалій.
  4. Півгодинні новини українською мовою на радіо "Любляна" (раз на тиждень -- угорський досвід). Варто зауважити, що в Словенії на регулярній основі ведуться радіопередачі навіть для ромів/циган (радіо "Мурська Собота").
  5. Недільна школа для дітей нових емігрантів (як у Іспанії).
  6. Організація й проведення якісних курсів української мови для старої хвилі емігрантів. Потрібно забзпечити:

·        Сучасні підручники й методичну літературу.

·        Найм приміщення для проведення курсів,

·        Платня викладачеві української мови.

 

  1. Організація культурних подій:

 

  1. Організація літературних вечорів словенських та українських письменників:

·        Видання (міні) книжки "Антологія українських та словенських поетів",

·        Переклад на словенську мову "Мойсея" Івана Франка

  1. Видання розмовників та путівників для:

 

  1. Організація виступів українських ансамблів у Словенії та відповідно словенських -- в Україні
  2. Художні виставки: популяризація словенської культури в Україні і української -- в Словенії. Забезпечення засобів для встановлення погруддів Тараса Шевченка та його перекладача Йосипа Абрама. Зараз ми вишукуємо спонсорів. Шукаємо також виконавців роботи -- скульптора та архітектора. Нині маємо 3 кандидатури скульпторів, а саме:

 

·        Boris Prokofjev,

·        Mirsad Begić,

·        Щоб пам'ятники зробив хтось в Україні.

 

  1. Оплата редагування й підтримки веб-сайту товариства »Карпати«.

·        Переклади,

·        Фотографії,

·        Оголошення тощо.

  1. Взаємодія з іншими товариствами, Посольством та всіма тими, хто зацікавлений у співпраці, пов'язаній з популяризацією України в Словенії, Європі та світі.

 

. ПОТРЕБИ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАД ЗА КОРДОНОМ ЩОДО КВОТ НА НАВЧАННЯ У ВНЗ (ЗАОКРЕМА ЗА СПЕЦІЯЛЬНОСТМИ, ЯКІ НЕ ВХОДЯТЬ ДО КОЛА УКРАЇНОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛИН).

 

Щодо цих потреб, то ми уважно стежимо за відповідними розкладами, сповіщаємо своїх членів та шукаємо можливості зв'язків з Україною.

 

 

. Що стосується планів, то вони такі:

 

 

1.     Провести в приміщенні Посольства пам’ятний вечір „Запали свічку” разом з українською громадою та громадськістю РС.

Термін: 23 листопада 2007 р.

 

Ми постараємось залучити до участі в пам'ятному вечорі представників словенської громадськості -- впливових політиків, представників ділових кіл, науковців та митців. Певно, що в урочистостях візьмуть участь члени товариства "Карпати". Зауважимо, що для словенців природніше було б запалити свічки 1.11.07 -- на День Мертвих, який є державним святом Словенії.

 

2.     Розміщувати інформаційно-роз’яснювальні матеріали в приміщенні консульського відділу та на веб-сайтах Посольства і "Карпат".

                                                   Термін: по мірі отримання матеріалів,   регулярно.

 

Обмін інформацією між Посольством та Товариством вже відбувається. Всі дані, отримані від Посольства, ми виставляємо на веб-сторінках Товариства з перекладом на словенську мову чи навпаки.

 

 

3.     Забезпечити розповсюдження серед словенських ЗМІ, дипкорпусу та української діаспори Звернення Президента України з нагоди 75-х роковин Голодомору в Україні.

                                                                 Термін: листопад 2007 р.

 

Звернення Президента України з нагоди 75-х роковин Голодомору в Україні перекладено на словенську мову й виставлено на сайті Товариства обома мовами.

 

4.     Організувати інформаційно-роз’яснювальну роботу, інтерв’ю, публікації у словенських ЗМІ з нагоди 75-х роковин Голодомору в Україні.

Термін: постійно.

 

По цьому колу питань ми також сподіваємось знайти журналістів. Зараз маємо дуже добрі стосунки з видавництвом "Družina". При презентації перевидання Тараса Шевченка ми їх зміцнили та познайомились із журналістами провідних словенських часописів, як-от: "Delo", "Dnevnik" та "Nedeljski dnevnik". Ми також знаємо представників ЗМІ, що працюють на "Pop-TV".

 

5.     Підготувати і розповсюдити прес-реліз Посольства з нагоди 75-х роковин Голодомору в Україні.

Термін: 19-22 листопада 2007 р.

 

 

6.     Провести зустріч з керівництвом Товариства українців і русинів Словенії „Карпати” з метою обговорення додаткових заходів з нагоди 75-х роковин Голодомору в Україні, а також можливості забезпечення відповідних публікацій в словенських ЗМІ.

Термін: 18 жовтня 2007 р. – реалізовано

 

7.     Продовжити інформаційно-роз’яснювальну та політичну роботу для здобуття міжнародного визнання Голодомору геноцидом українського народу.

 

8.     Провести зустріч з членом Європарламенту від Словенії Мойцею Дрчар Мурко з метою роз’яснення позиції та ініціатив України щодо міжнародного визнання Голодомору, а також забезпечення підтримки відповідної резолюції в ході її розгляду Фракцією лібералів і демократів ЄП.

Термін: 22-26 жовтня 2007 р.

 

 

Ми готові сприяти зустрічі з пані Mojce' ю Drčar Murko і передати їй усю інформацію, пов'язану із згаданою тематикою.

 

9. Продовжити роботу щодо схвалення відповідних документів Парламентом РС.

 

 

10. ОРГАНІЗУВАТИ ПАНАХИДУ ЗА ЖЕРТВАМИ ГОЛОДОМОРУ

Термін: 22-25 листопада 2007 р.

 

 

У СПІВПРАЦІ З ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЮ ЄПАРХІЄЮ СВ. КИРИЛА Й МЕФОДІЯ В МЕТЛІЦІ ТА ОТЦЕМ МИХАЙЛОМ ХАРДІ МИ ДОМОВИЛИСЬ ПРО ТАКЕ:

 

·        24.11.07 o 18.30 відбудеться Свята Літургія Івана Златоуста,

·        Це означає організацію панахиди в пам'ять жертв Голодомору на високому рівні,

·        Місце проведення: Любляна, Кафедральний собор (Saborni hram Ljubljanskega Vladičestva) біля Головного ринку...

·        В Літургії візьме участь Екуменічний хор з Нового Места,

·        Службу правитимуть представники вищих церковних кіл Словенії та Хорватії,

·        Матеріали про Літургію буде виставлено на веб-сайті товариства »Карпати«,

·        Членам Товариства та друзям надішлемo повідомлення e-mail'ом та звичайною поштою,

·        Взяти участь у Літургії запрошуємо членів Посольства України в Республіці Словенія.

 

 

Ljubljana, 26.10.07

Andrij Hevka